Б.Акунин - "Не прощаюсь"/Б.Акунін - "Не прощаюсь", 2018
Вид-во "Захаров", Москва
"Не покаравший зло не лучше сотворившего зло"
І ось подолана остання книга про Ераста Петровича Фандоріна. Не хочеться вірити, що я більше не "побачу" ідеального пробору, не "почую" говірку обрусілого Масахіро Сібати, не стану свідком приголомшливих справ і грандіозних історичних подій того часу. Чудова серія історичного детективу добігла кінця і нам, читачам, лишається тільки насолодитись гідним фіналом, як останнім акордом улюбленої пісні.
На цей раз Акунін "воскрешає" Фандоріна, щоб занурити його у вир 1918-го року, в самісінький центр революційної боротьби (та чи одної?). Білі, червоні, чорні, зелені...Сьогодні тебе, а завтра ти. Беззаконня і хаос правлять світом, і саме в цей час на сцену виходить Ераст Петрович, щоб вкотре допомогти.
І знову Акунін на висоті! Вкотре автор довів, що має неабиякий письменницький хист, адже так писати і "тримати" свого читача може не кожен. Книга повністю відповідає усім попереднім по стилю і по змісту написаного, лишень був помітний маленький надрив у тих місцях, про які, певно, автору важко було писати. Неодноразово в позитивному ключі згадується Україна і її воля до незалежності, що не може не радувати. Сам сюжет книги не затаскан, немає такого, що ті проти тих, тому той проти онтого. Взагалі написано живо, розумно і настільки цікаво, наскільки взагалі можна було написати про 1918-й.
З жалем відкладаю книгу в бік, розуміючи, що пішла ціла епоха. Та чи не зарано я сумую? Адже назва книги - "Не прощаюсь"...
"Фандорин был именно таким: элегантным и импозантным. Только никакой пошлости в нём не было. Потому что пошлость - это когда низменное прикидывается возвышенным, а Эраст Петрович был явно не из тех, кто прикидывается".
"...вернулись домой. Посмотреть, что с Москвой. И я увидел, что там, в моём родном городе, стало совсем нельзя жить. Не оттого, что красный террор, а оттого, что никто ему не противостоит. Люди просто живут и ждут, чем всё закончится. Служат за паёк, ходят в синематограф, шепчутся о п-политике, играют в карты...Знаете, у меня нет претензий к плохим людям. С ними ясно: они на стороне Зла. Но мне тяжело смотреть на хороших людей, которые неумны или слабы".
