Катаріна Масетті - "Не плач, Тарзан" / Katarina Mazetti - "Tarzans tårar", 2003
"Справа була от у чому. Коли береш, потрібно давати щось натомість, інакше загрузнеш у боргах".
Я давно шаную творчість Масетті (див.відгук "Сімейна могила"). Тільки їй властиве вміння поєднувати комічне з трагічним неабияк "бере" читача і плутає його, змішуючи грішне з праведним. Це мені і подобається. Ще подобається те, що вона описує життя простих людей без витребеньок і захмарних казок, описує ситуації, в яких був кожен хоча б раз, і, мабуть тому вона така близька своїм читачам.
Головні герої цього роману - вчителька малювання на пів-ставки Маріана і успішний бізнесмен Янне. Янне їздить на ламборгіні, крутиться у вищих колах і живе сам для себе. В той час, як Маріана ледь зводить кінці з кінцями, а на додачу має двох малолітніх дітей і чоловіка-шизофреніка. Починається все з того, що Маріана буквально падає на голову Янне, невдало впавши з тарзанки. А закінчується...А невідомо чим закінчується, бо Масетті майстер ставити три крапки. Нам лишається лише спостерігати за дуже непростими і специфічними стосунками, поки вони тривають. Кому з них вони принесуть задоволення, а кого розтопчуть? Що спільного в цих людей і як віднесеться до них життя? На жаль, на ці питання ніхто не має відповідей.
Автор як завжди не поскупилася на колоритних шведів в своїй книзі. Чого вартий трудовик Йонте, з ногою, яка не випрямляється; Єнні, мати-одиначка, яка шукає своє щастя на сайтах знайомств; Шарлотта, високопосадовець в ЄС, яка вирішила змінити своє життя, etc. Окремий плюс роману в тому, що в ньому п'ятеро оповідачів, що дозволяє нам бачити історію з різних ракурсів, а саме: Маріана, Янне, Біллі (син М.), Белла (донька М.) і Міке (чоловік-шизофренік М.). Сама по собі книга не велика, її легко можна подужати за кілька годин та і сенсу глибокого в маси вона не несе. Однак якщо замислитись, вона зачіпає важливі питання. Що таке кохання і чим воно відрізняється від звички чи відданості? Як навчитися бути щасливим? Як змінити своє життя і т.п. В головних героїв роману воно геть різне, але проблема одна - вони нещасні. Зо дня на день вони проживають своє життя, допоки воно ж не дає їм шанс і не дарує їм зустріч, тим самим пропонуючи відкритися новому досвіду. Буде важко, незвично, страшно і дивно, але варто спробувати. Бо інакше все знову піде по колу і залишиться лиш у спогадах. У спогадах про літо, тарзанку і жінку, яка впала на тебе з неба.
"Останнім часом мені почали подобатись жінки, які дратують мене: політиканші, які розмахують руками, експерти з гендерних питань, усілякі...ну так, усілякі тітки накшталт Тарзан".
"Я подивилась на картку: "Ян Відінг" - і все, тільки номер мобільного в самому низу. Стопудово в нього модний телефон з кольоровим екраном. На таких грають в рулетку, знімають на відео родичів і заповнюють податкову декларацію. Не перериваючи бесіди".
Я давно шаную творчість Масетті (див.відгук "Сімейна могила"). Тільки їй властиве вміння поєднувати комічне з трагічним неабияк "бере" читача і плутає його, змішуючи грішне з праведним. Це мені і подобається. Ще подобається те, що вона описує життя простих людей без витребеньок і захмарних казок, описує ситуації, в яких був кожен хоча б раз, і, мабуть тому вона така близька своїм читачам.
Головні герої цього роману - вчителька малювання на пів-ставки Маріана і успішний бізнесмен Янне. Янне їздить на ламборгіні, крутиться у вищих колах і живе сам для себе. В той час, як Маріана ледь зводить кінці з кінцями, а на додачу має двох малолітніх дітей і чоловіка-шизофреніка. Починається все з того, що Маріана буквально падає на голову Янне, невдало впавши з тарзанки. А закінчується...А невідомо чим закінчується, бо Масетті майстер ставити три крапки. Нам лишається лише спостерігати за дуже непростими і специфічними стосунками, поки вони тривають. Кому з них вони принесуть задоволення, а кого розтопчуть? Що спільного в цих людей і як віднесеться до них життя? На жаль, на ці питання ніхто не має відповідей.
Автор як завжди не поскупилася на колоритних шведів в своїй книзі. Чого вартий трудовик Йонте, з ногою, яка не випрямляється; Єнні, мати-одиначка, яка шукає своє щастя на сайтах знайомств; Шарлотта, високопосадовець в ЄС, яка вирішила змінити своє життя, etc. Окремий плюс роману в тому, що в ньому п'ятеро оповідачів, що дозволяє нам бачити історію з різних ракурсів, а саме: Маріана, Янне, Біллі (син М.), Белла (донька М.) і Міке (чоловік-шизофренік М.). Сама по собі книга не велика, її легко можна подужати за кілька годин та і сенсу глибокого в маси вона не несе. Однак якщо замислитись, вона зачіпає важливі питання. Що таке кохання і чим воно відрізняється від звички чи відданості? Як навчитися бути щасливим? Як змінити своє життя і т.п. В головних героїв роману воно геть різне, але проблема одна - вони нещасні. Зо дня на день вони проживають своє життя, допоки воно ж не дає їм шанс і не дарує їм зустріч, тим самим пропонуючи відкритися новому досвіду. Буде важко, незвично, страшно і дивно, але варто спробувати. Бо інакше все знову піде по колу і залишиться лиш у спогадах. У спогадах про літо, тарзанку і жінку, яка впала на тебе з неба.
"Я подивилась на картку: "Ян Відінг" - і все, тільки номер мобільного в самому низу. Стопудово в нього модний телефон з кольоровим екраном. На таких грають в рулетку, знімають на відео родичів і заповнюють податкову декларацію. Не перериваючи бесіди".
