Надежда Шаипова - "Прощай, Ичкерия. Дневник памяти"/ Надія Шаіпова - "Прощавай, Ічкеріє. Щоденник пам'яті"
Вид-во "Самміт-Книга", Київ, 2017.
"Війна не народжує синів - війна вбиває синів!"- уривок з листівки-звернення до всіх жителів Чечні.
Надія Шаіпова - письменниця, художник, філолог.
Насамперед хочу подякувати людині, завдяки якій в мене з'явилася ця книга. Моя колекція поповнена, а дослідницький інтерес на деякий час втамовано, дякую.
В основі цієї книги - щоденник російської вчительки, очевидця двох російсько-чеченських війн. Кожен день коротко і сухо вона пише про погоду (певно аби відволіктися), кількість обстрілів і те, що говорять по радіо. Часто те, що говорять, дуже розбігається з дійсністю. Але чи нам з вами про це не знати? Вчителька не представляється, одразу починає описувати все, що бачить. Дані про неї скромні, відомо стає лише, що мешкає вона у Ножай-Юрті (100 км від Грозного) з кількома родичами. Про себе вона не пише зовсім, в коротких щоденних повідомленнях лише "вночі багато стріляли десь поблизу", "після обіду били сильно, разів 10", "ніч пройшла добре, стріляли десь далеко, тому не так страшно". Обривається щоденник 11.03.2003, зверненням Масхадова до народу.
Добре, що ця книга вже n-нна прочитана на цю тему, бо це все ж таки літературно-художнє видання. Після Яшуркаєва і тої ж Політковської книга дещо відстає. І я говорю не про стиль чи наповненість. Мені особисто не вистачило думки автора, якоїсь аналітики. Дивно, коли жінка ховається від російських обстрілів, а потім підгодовує російських солдатів. Дивно, що вона їх спочатку жаліє, а за кілька днів проклинає. Не вистачило думки щодо бойовиків. Якось зім'ято і не сміливо.
На жаль, в книзі немає висновків автора, якоїсь основної думки окрім "війна це погано". Але нейтральна позиція теж позиція. (Хоча, на мою думку, не в тій ситуації). I за це все таки треба поважати. Як казав хтось з великих: "я не розділяю ваших переконань, але готовий вмерти за ваше право їх висловлювати".
"О четвертій годині почали бити з далекобійної. Що ж буде вночі? Сусіди переселяються до підвалів своїх будинків".
"Народ Чечні доброзичливо ставиться до тих, хто з миром приходить на їхню землю. Він радо відчиняє свої двері дорогим гостям і, широко посміхаючись, вітає тих, хто зайшов у їхній дім, говорячи такі слова: "Марша вогІйла! Да будет твой приход свободным!". А, проводжаючи, вимовляє: "Марша Іойла! Живи свободным!". Адже для кожного чеченця свобода - це з молоком матері закладена форма життя і філософія його існування. І цю цінність народ зберігає і передає з покоління у покоління".
