Генріх Харрер - "7 років у Тибеті"/ Heinrich Harrer - "7 Jahre in Tibet", 1952.
"Де б я не жив, я завжди сумуватиму за Тибетом. Мені часто здається ніби я й зараз чую крики диких гусей та журавлів і шум їхніх крил, коли вони пролітають над Лхасою в чистому і холодному місячному світлі. Я щиро бажаю аби моя розповідь викликала трохи розуміння людей, чиє бажання жити в мирі і бути вільними отримало так мало симпатії у цьому байдужому світі". Г.Харрер.
Нарешті я натрапила на книгу, якою хочеться дихати.
Кінець 1930-х. В Європі все більше відчувається запах війни. Саме в цей час правляча партія Німеччини сприяє відправленню групи альпіністів задля підкорення вершини Нанга-Парбат.
Генріх Харрер (1912-2006) - видатний австрійський альпініст, мандрівник, обершарфюрер СС. Наставник і друг дитинства Далай-лами ХІV.
Перед вами не просто автобіографічний тревелог, перед вами ціле життя, якщо хочете - трансформація людини від егоїста до такої, що чуже горе сприймає як власне. Погоджуючись відправитися в експедицію з марнославства, Генріх і подумати не міг, що війна так швидко настане і він зі своєю групою опиниться в британському таборі для військовополонених в Індії. Після енної спроби втекти йому таки це вдається і він з товаришами твердо налаштовані йти до своїх, до лінії розмежування японських військ у Бірмі або Китаї. От тільки їхній шлях пролягає через Гімалаї і таємничий Тибет.
Місця у відгуці не вистачить аби розказати вам про всі перешкоди перебування Генріха у Тибеті, про всі цікаві культурні особливості, про дивний для нас державний устрій, про їхню подекуди огидну кухню, про здавна збережені тибетські звичаї, про філософію пересічного тибетця, про стосунки з Китаєм і багато-багато про що ще. Окремо в книзі йдеться про стосунки Харрера з Далай-ламою ХІV (він Далай-лама і нині), їхні уроки з пізнання світу, захоплення кінематографом. Далай-лама постає перед нами мудрим втіленням бога, світлом в очах і долях усіх тибетців. Саме завдяки Богу-Королю Харреру було дозволено залишитися у Лхасі і навіть надано певні привілеї.
А далі...Певно я залишу трохи інтриги щодо закінчення цієї неймовірної історії. Скажу лише, що в старості Харрер зустрівся зі своїм учнем Далай-ламою ХІV, теплі світлини з їхньої дружньої зустрічі широко поширені в мережі. А ще книгу було екранізовано у 1997 і головну роль у стрічці блискуче зіграв Бред Пітт. Зараз в рідному австрійському місті Генріха Харрера є музей його імені з численними (понад 5000) тибетськими і азіатськими цікавими експонатами, а також його особистими речами. Читайте цю книгу, якщо вас цікавить Тибет, читайте цю книгу, якщо вас цікавлять мандри і альпінізм, якщо спорт або ж культура далеких народів. Просто читайте. Бо ця книга гідна стояти на вашій полиці.
"Коли студент досягав 18-ліття й успішно складав екзамени, він приєднувався до ордену тільки за наявності потужної підтримки. Почавши з нижнього щабля, достатньо здібний чернець міг дійти до третього класу ієрархічних сходів. Окрім звичайного червоного одягу, ченці Цедрунга носили прикраси відповідні їхньому положенню. Більшість студентів Цедрунга були виходцями з народу і складали противагу впливовим нащадкам знатних родів. В Тибеті у кожній урядовій установі на одного чиновника приходилося принаймні по одному ченцю. Така система подвійного контролю вважалася гарантією проти диктатури, одної з постійних небезпек феодалізму".
"Він майже переконав мене: реінкарнація дійсно існує. Потім усі хором читали молитву. Вона походила на літанію і продовжувалася доволі довго. Потім Далай-лама у супроводі настоятелів повернувся до палацу. Мене завжди дивувала його божественна хода. Тепер я впізнав: відточені рухи Бога-Короля являються частиною ритуалу. Хлопчик повинен копіювати ходу Будди і одночасно демонструвати гідність Далай-лами".
