C.S.Harris - "When God's Die: A Sebastian St.Cyr Mystery"/К.С.Харріс - "Коли вмирають боги", 2006.
"Він був богом для неї. Що стається, коли твій бог помирає? Себастьян не знав. Коли він є твоїм сонцем і місяцем разом із зірками, аж тут ти дізнаєшся щось, що виявляє досі невідому слабкість, настільки фундаментальну та руйнівну, що це знищує не тільки твою довіру до цієї особи, але й твою повагу теж".
К.С. Харріс (Кендіс Проктор) - письменниця, а ще магістр і доктор наук з історії. Працювала як викладачем, так і археологом. Мешкає і працює в Новому Орлеані.
Коли вмирають боги? Певно тоді, коли в них перестають вірити. А прості смертні вмирають тоді, коли прийшов їхній строк. Молодій леді Енглессі ще зарано було думати про смерть, її строк підійшов тоді, коли цього захотів...її бог?
Початок 19-того століття, Британія. Епоха Регентства, війна з Наполеоном, шпигуни, інтриги, боротьба за владу, ну і, звісно ж, любов. Ні, це не черговий серіал BBC, ліпше - книга з серії про віконта Себастьяна Девліна. Перед вами якісний історичний детектив, художні вкраплення якого вишукано перемежовуються з достовірними історичними фактами. В центрі сюжету - віконт Девлін, який примхою долі опиняється в центрі скандалу Корони - в кімнаті регента вбито жінку, і не просту, а леді, заколото кинджалом в спину, а перед цим ще й отруєно. Девліну належить дізнатися хто ж насправді вбив молоду жінку: принц чи хтось просто хоче підставити регента з усім його шаленим сімейством аби посадити на трон свого союзника? Себастьян зацікавлений в розслідуванні більше за всіх, бо на шиї вбитої він знайшов кольє своєї давно зниклої матері...
Не знаю чим мені подобаються ці книги - стилем написання, гарною мовою, атмосферним описом чи такими "своїми" персонажами зі зрозумілими бажаннями і мотивами. Перш за все мені подобається сама епоха, хоча й жорстока, але така гарна. Подобається сама історія головного героя, яка прослідковується в кожній книзі, хоча самі по собі вони є закінченими. Подобається неочевидність розгадки, коли ти крутиш в голові кожного підозрюваного і примірюєш образ вбивці на нього. З мінусів я б відокремила тоненьку любовну сюжетну лінію, хоча й розумію, що без неї нікуди. В цілому написано, як мені здалося, максимально достовірно, а де не дуже - автор подає у кінці книги що могло статися в той час, а що ні. Результат - роман на тверду п'ятірку, звісно ж для любителів Британії того часу і усіх цих лордів, леді, маркізів, віконтів, а головне - таємничих вбивств.
"Вони всі витріщалися. Пройшла мить перед тим як Джордж зрозумів, що вони дивилися не на нього, а на коштовний кинджал, який стирчав зі спини маркізи Енглессі".
"- Куди ти подів кинджал з її тіла?
- В мене його немає.
- Що?
- Коли ми транспортували її тіло до мене ніякого кинджалу вже не було".
