Харукі Муракамі - "Про що я говорю, коли я говорю про біг"/ 村上 春樹 - 走ることについて語るときに僕の語ること (2007)
Вид-во Ексмо, 2010
"У всякому разі він так і не перейшов на крок".
Так, ви дивитесь на фото, яке я зробила ще в листопаді, але краще пізно написати відгук ніж ніколи, вірно?
Чесно кажу, бігун з мене нікудишній. Для того, щоб прийти у форму мені потрібно довго розкачуватись і тренуватись, мої легені палають, а коли я бігаю, то пихкаю так, що перехожі озираються і шукають вівчарку. Але коли читаєш цю збірку Муракамі про біг, то розумієш, що ти далеко не одна така. Він почав бігати у 33 і зупинявся через кожні 200м. Але потім були марафони і ультрамарафони, тріатлони та будь-які змагання з бігу. Біг допоміг йому писати, розвантажував голову, коли це було необхідно, зміцнив тіло й розум. Чи було йому важко? Завжди. Чи бігає він зараз? Так. Чи радить він біг усім, як панацею? Ні. І саме тому це моя улюблена книга про спорт, в якій самі лише власні спостереження, а не нав'язливі поради. Збірка ідеальна для читання взимку в кав'ярні, бо коли надихатись, як не взимку?
"Писати книги я навчився завдяки щоденним пробіжкам. В основі лежить практичне переживання - природнє і фізіологічне. Як довго я витримаю? Наскільки жорстко зможу себе підганяти?"
"Якось я брав інтерв'ю у олімпійського бігуна Тосіхіко Секо. Я спитав його: "Чи бувають у бігунів вашого рівня таке, що ви прокидаєтесь вранці і відчуваєте, що сьогодні бігти вам не хочеться. і ви кажете собі: "Не хочу бігти сьогодні, ліпше висплюся..." Він витріщився на мене так, ніби більш дебільного питання в житті не чув, і відповів: "Саме собою, буває. Мало не кожен день".
"Щиро писати про біг означає щиро писати про самого себе". Харукі Муракамі.
