Так, я працював в КГБ

Евг.Григ. - "Да, я там работал. Записки офицера КГБ"/Євг.Григ. - "Так, я там працював. Нотатки офіцера КГБ" (1994)

     "О политической обстановке в стране можно судить по скорости, с какой проносятся колесницы правителей по улицам столицы".

     Автор цього творіння вирішив залишитися відносно невідомим, тому ховається під іменем Євген Григорович. Можливо, що фотокартка на обкладинці то він, хтозна. Народився він у 1939 році в Нью-Йорку у родині чекістів, а далі...Що ж, судіть самі.

     По суті перед вами одкровення автора про роботу в КГБ, його спогади й зізнання. Не знаю, що спонукало мене почати її читати. Можливо щоб, спираючись на тодішні їхні методи роботи, змогти розпізнати теперішні, адже методи і засоби залишилися тими самими. Григ. описує нам всі 33 роки його служби в конторі. Ви дізнаєтесь як тоді велось (і ведеться зараз) "наружное наблюдение" за іноземцями/дипломатами/своїми, як проводиться арешт ("сьемка"), якими були спецзасоби слідкування. А також прочитаєте про роботу з агентурою, як проходить вербування, слідкування за дисидентами і "антисоветчиками", побачите справжню (а чи справжню?) оперативну роботу в Москві і людей, що працювали в системі.

     Мої враження? А немає. Жодних. Дещо я знала і без цієї книги, дещо прочитала тут між рядків. Цікаво, що автор, з власного зізнання, займатися "розробкою" своїх громадян не хотів, а хотів тільки іноземцями (за них совість не мучила). Де-не-де в книзі проскакує розуміння жахливого скоєння, але не каяття, ні. А масові арешти за "инакомыслие"? Арешт за книгу, за просту книгу по філософії чи "антисовєтську", як наслідок зламані долі, а наш "білий і пухнастий" автор радісно рапортує про успішне закінчення справи. Мерзота. Причому, що найцікавіше - репресивним чекістом він себе зовсім не бачить, а бачить він себе жертвою. Так-так, друзі. Цей ______(погане слово) бачить себе жертвою радянської системи, яку він ТЕПЕР не любить. Після слова "бандерівці" я закрила книгу на 533/826 стор. У мене все.

     "Знамя, но лишь для небольшой части населения. Именно населения, потому что мы, кажется, давно утратили право называться народом".

     "О, этот несчастный рядовой американец! Если бы он знал, что заботы о его благополучии не давали спокойно спать многочисленным советским пропагандистам."