Вмієш зберігати таємниці?

Софі Кінселла - "Вмієш зберігати тамниці?"/ Sophie Kinsella - "Can You Keep a Secret?", 2004.

     "Але річ у тім, що це цілком нормально мати дивакуватий маленький секрет від свого хлопця. Всі це знають".

     Софі Кінселла, (1969) - британська письменниця у жанрі чік-літ (справжнє ім'я Маделін Уікем). Працювала журналісткою у фінансових виданнях, але згодом зайнялася літературною творчістю. Насамперед відома як автор книжкової серії "Шопоголік (2000-2015). Українською вийшло 3 її позасерійні книги в КМ-Букс.

     "Hilarious" - ось яке слово стало визначальним для мене при виборі цієї книги. Бо ж читати мені хотілося щось незамислувате, житєйське й трохи наївне. Чік-літ? Загорніть!

     Еммі Корріган 25. Вона знімає помешкання в Лондоні, зустрічається з хлопцем і працює молодшим помічником помічника помічника у великій компанії. А ще вона має багато таємниць. Несуттєвих, але...Наприклад, вона бреше своєму хлопцю щодо своєї ваги, а ще говорить баристі біля дому, що займається кікбоксінгом. До того ж вона розбила чашку боса і коли її дістає колега, то Емма поливає її кімнатну рослину апельсиновим соком...Все б нічого, але Емма ще й літати боїться і коли її літак потрапляє у турбулентність, вона вибовкує усі свої таємниці незнайомцю, що сидить поруч. Отут і починається халепа.

     Не знаю, як інші книги Кінселли, але ця смішна. Смішна, бо смієшся ти насамперед з себе, бо ж ти так само десь щось ляпнула, десь впала, а десь робила вигляд we-are-all-professionals-here, а в голові наспівувала Cardi B. Цим ця книга і класна - вона легка. Попри те, що книга була написана у 2004, це її зовсім не псує. Казково? Можливо. Але погодьтесь, інколи життя нам підкидує такі сюжети, що серіалам/книжкам і не снилось. Героїня у книзі далеко не супер-жінка і не супер-модель. У неї багато недоліків, а ще більше проблем. Нам залишається лише спостерігати зі сторони як вона ліквідовуватиме чергову хвилю негараздів. А робить вона це надсмішно! На обкладинці німецького видання цього роману Джоджо Мойєс каже, що: "Книжки Софі Кінселли роблять тебе щасливим". Ось тут ніякої таємниці немає, це вже точно:)

     "Насправді ніхто на того чоловіка навіть не дивиться. Вся увага зосереджена на якомусь іншому хлопці. Хлопці в джинсах і чорній водолазці. І тут він обертається. Як тільки я бачу його обличчя, мої груди відчувають себе так, ніби хтось в них зарядив боулінговий шар. О. Мій. Бог. Це він. Ті самі темні очі. Ті самі лінії обличчя, це точно він. Це чоловік з літака".

     "О, Боже, мене щось спитали! Але ж Пол казав, що угода в нас у кишені і мені доведеться тільки посміхатися і потискати руки! Спокійно, Емма, спокійно, посміхнись і окинь їх усіх поглядом ми-усі-тут-професіонали, має спрацювати".

Підкажчик

Донато Каррізі - "Підкажчик"/Donato Carrisi - "The Whisperer", 2009.

     "У цей момент до них підійшов робочий у білому комбінезоні і розгублено доповів:

- Пане інспектор, тут ще дещо...Рук стало шість".

     Донато Каррізі, (1973) - італійський письменник та сценарист. Його роман "Дівчина в тумані" було успішно екранізовано у 2017 році.

     З самого початку розслідування у слідчих виникає відчуття, що ними маніпулюють, адже кожен новий виток слідства відсилає їх до нового вбивці. Поліція шукає зниклих дівчат, натомість знаходить п'ять крихітних поховань. У кожному - маленька рука. Ліва.

     Якщо коротко, то книга мене тримала, бо я відкривала її де тільки можна: в метро, маршрутці, в обідню перерву, перед сном, будучи на природі о 4 ранку, в літаку... Де. Тільки. Можна. І ніби ж написано не претензійно, але відтворено настільки близько до реальності, що, здається, ніби дивишся якісний міні-серіал. Ніякої вульгарності, банальності і кліше - все чітко, розумно і по-італійськи. Хочете закручений сюжет? Він тут є. Загадки в стилі Крісті і крутіше? Присутні. Психологічні ігри? Поставте галочку і тут. Ніякої еротики, сексизму і пласких жартів, автор свою справу знає. Забігаючи наперед додам, що наприкінці книги на вас чекає бомба, від якої ви не одразу оговтаєтеся. То що, любителі трилерів, ви ще тут чи вже гуглите книгу? :)

     "Найбільш популярне слово у пошуковиках - секс. Друге місце займає Бог. Горан всякий раз дивувався: для чого людям шукати Бога в Інтернеті. На третьому місці два слова - Брітні Спірс. І ще - death, смерть, - з тою ж частотністю. Секс, Бог, Смерть і Брітні Спірс".

     "Міла знає, більше половини зниклих повертаються назад з готовою історією. А декотрі навіть не обтяжують себе розповідями - просто відновлюють попереднє життя. Від тих, кому пощастило менше, залишається лише охоловше тіло. І нарешті, є такі, про кого ніхто ніколи нічого не дізнається.

І серед них обов'язково є діти".

Історія самітництва

Джон Бойн - "Історія самітництва"/John Boyne - "A History of Loneliness", 2014

     "Ми ловили захоплені погляди перехожих і відчували свою колективну владу над ними. Як нас, однак, поважали! Як мріяли, щоби їхні сини опинилися серед нас.

       Як нам вірили".

     Джон Бойн (1971) - ірландський письменник, книги якого перекладені 50-ма мовами. Автор 10 романів для дорослих і 5 романів для дітей. Автор екранізованого бестселеру "Хлопчик у смугастій піжамі".

     На обкладинці ви бачите усю глибину книги, але ви про це ще навіть не здогадуєтесь. Перед вами не пародія на "У центрі уваги" чи "Сплячі", навпаки. Перед вами потужна заява. Сотень людей. В особі однієї.

     "Історію самітництва" я не випадково взяла в руки. Перед цим я читала у Бойна "Хлопчика..." і "Тут мешкають привиди". Була вражена? Однозначно. Тому без вагань прийнялася читати цю. Головний герой книги - отець Одран. Вихований в ірландській глибинці, він з 13 років пристав на шлях служіння Господу. Аж тут у 1990-ті Ірландію охоплює низка гучних скандалів, пов'язаних з церквою і...малими хлопчиками. Яка роль у цьому відведена отцю Одрану? Чи причетний він до злочинів? Чим закінчиться скандал, яка доля спіткає винних і...як до цього причетна родина Одрана? Згодом ви все дізнаєтесь.

     На мій погляд, ця книга досконала. Кому, як не ірландському письменнику взяти правдиву історію і втілити її у роман. Так, описане у романі дійсно відбувалося в Ірландії. Висвітлити ці події було сміливою ідеєю. Так само як і зробити головного персонажа священиком. В романі ми прослідковуємо життя о.Одрана змалку, аби потім ліпше зрозуміти мотиви його вчинків. Ми можемо розділяти його точку зору або ні, але ми не можемо не захоплюватися цією людиною. Його принциповістю, наївністю, вірою. Так, вірою, бо саме це виділяє його серед інших. Підсумую відгук на цю книгу словами з улюбленого фільму: "Релігія не досконала, тому що люди не досконалі". Тут ця цитата доречна як ніколи.

     "- Вас совість не мучить? Вам хоч трохи соромно за все, що накоїла ваша Церква? Нескінченна низка насильств, злочинне замовчування, зіпсовані і обірвані життя. Каяття в вас навіть не жевріє? 

     - В мені жевріє лампада Святого Духу, - відповів кардинал. - І тверда віра, що шляхи Господні несповідимі.

     Надобраніч. Я вимкнув радіо і зайнявся своїми справами. Хворий невиліковний".

     "Я співучасник усіх злочинів, через мене постраждали люди. Я профукав своє життя. Кожну його мить. Найсмішніше те, що очі мені відкрив відсидівший педофіл: мовчальники винні нарівні зі злочинцями".