Легенди бандитської Одеси

С.Реутов - "Легенды бандитской Одессы"/ С.Рєутов - "Легенди бандитської Одеси", 2018.

     "Сеня, не делай мне нервы, их есть ещё кому сделать. Уголовный розыск это не баня - нема ни голых, ни дурных. Верни награбленное в мозолистые руки, тебе таки еще с них кушать". Фіма з т/с "Ліквідація" (заборонеий в Україні).

     Сергій Рєутов - сучасний письменник, у минулому професійний військовий. Поєднує любов до літератури і історії з роботою в IT-технологіях. Перу Сергія Рєутова належать твори в самих різних жанрах літератури: від серії книг загадок і таємниць світобудови до сучасних романів.

     Чи то палке захоплення 19-тим століттям чи то близька поїздка до Одеси надихнули мене на читання цієї книги.  На початку книги Рєутов попереджає, що не відповідає за достовірне викладення історичних фактів. І це цілком справедливо, враховуючи кількість "чисток" архівів з того часу. В них були зацікавлені спочатку самі бандити, потім есери, ЧК, НКВД, КГБ... До нас із вами дійшли крихти. Проте навіть зібравши їх, історії складаються доволі добре. Вірити у них чи ні - суто ваш вибір, але знати про них варто навіть якщо ви не одесит.

     Південна Пальміра. Перлина у моря, яка вабила не тільки відпочиваючих, а й авантюристів і аферистів усіх мастей: розбійників, бандитів, контрабандистів, корупціонерів і т.п. і т.п. Кожна глава книги це історія про окрему особистість, язик не повертається охарактеризувати її як визначну, хоча кому як. Ви прочитаєте невідомі факти про таких, як: Сонька Золота Ручка, Мішка Япончік, Василь Чумак, Котовський і т.д. Дізнаєтесь справжній зміст досі популярної пісні "Мурка", зрозумієте який колосальний вплив мала (має?) контрабанда на Одесу і по-новому відкриєте для себе легендарні одеські дворики.

     Я люблю Одесу. Ні, справді, гірко лише, що люди там не знають (не хочуть знати?) власної історії і шанують бандитів, яких возвели у герої (Козачинський, Котовський, etc.). Так, часи були буремні, проте якось не  comme il faut шанувати бандитів з ТАКИМ минулим. Особисто я відкрила для себе багато нового, вражена була б більше, якби назви вулиць і будинків щось мені говорили. Хтось з постатей викликав симпатію (0,001%), когось було по-людськи жаль, хтось захоплював легкою вдачею, а когось хотілося розірвати на місці. Так чи інакше Одеса (така, якою ми знаємо її зараз) багато у чому завдячує саме тим подіям. Бо якби не було того кримінального, але водночас романтичного шаленства, ми б із вами були позбавлені багатьох письменників, композиторів, співаків, драматургів, поетів, їхніх творів. А афери, які увійшли в світову історію? А суто одеський гумор? Ні, це все мало статися. Хоча б заради всього хорошого, доброго й світлого, що є в сонячній Одесі зараз. Я в це вірю.

     "У темному провулку грабіжник зупиняє єврея:

- Давай гроші і навіть не думай галасувати!

- Ой, шо ви! Я нічого не маю проти того, шоби бути пограбованим, але в мене немає при собі грошей...Давайте, я вам буду винен".

     "І тоді Мішка Япончік, король Злодіїв, надіслав губернатору Одеси листа з проханням: "Мы не большевики и не украинцы. Мы уголовные. Оставьте нас в покое, и мы с вами воевать не будем".