Я їм тишу ложками

Майкл Фінкель - "Я їм тишу ложками"/Michael Finkel - "The Stranger in the Woods", 2017.

     "Більш за все він мріяв про тишу: "Я би ніс її, скільки зміг, їв би ложками, смакував би потроху, насолоджувався смаком. Я б її святкував".

     Майкл Фінкель, (1969) - американський журналіст і письменник, одну з його книг екранізовано під назвою "Правдива історія" (2015).

     Сьогодні мій відгук буде про книгу для інтровертів. Саме так я окреслила її, бо хто як не вони можуть спробувати зрозуміти людину, яка прожила відлюдником у лісі 27 років?

     Штат Мен, Північний Став. Протягом поколінь поселенням ходить легенда про відлюдника, який живе у лісі. Ніхто його ніколи не бачив (хоча шукали), але щоразу він дає про себе знати, крадучи в домах містян. Це може бути светр, книжка, балон пропану чи автомобільний чохол. 27 років люди бояться крадіжок і вторгнення в їхні оселі, вони залишають йому їжу надворі, але її ніхто не торкається. Всі вже списують легенду на чутки, а крадіжки на простих крадіїв, коли одного ранку єгер затримує чоловіка, який хотів вкрасти їжу в дитячому таборі.

     Маємо подякувати автору, ця біографічна книга не має на меті вибілити образ Крістофера Найта. Автор співчуває йому, намагається докопатися до істинної причини його рішення, але не облишає увагою той факт, що Найт, облаштовуючи своє комфортне життя в лісі, здійснив понад 1000 крадіжок в місцевих, тим самим здійснюючи не тільки фізичну кражу, але й психологічне насильство протягом років. Реальна розповідь автора про зустрічі з Найтом і його життя у лісі перемежовується роздумами на тему самітництва, висловами відомих людей, є навіть пара цитат Джона Маккейна в тему книги. Закінчується вона життєво, логічно, місцями навіть сумно, але прочитайте самі. Особисто для себе я винесла з книги достатньо уроків, щоб мій внутрішній інтроверт одного разу не зібрався і не пішов жити в Дарницькі ліси. Чого і вам бажаю. Зберігайте спокій і гармонію в собі, а головне читайте розумні книги.

Крістофер Найт перед втечею/ затриманий Крістофер Найт

     "Карл Юнг казав, що лише інтроверт може побачити "всю глибину людської дурості".

     "Він якось прихватив екземпляр "Улісса", але той, можливо, був єдиною книгою, яку Найт не зміг дочитати. "У чому там взагалі сенс? Я так підозрюю, що Джойс просто пожартував. Він тримав рот на замку, а люди вичитували в ній те, що він зроду не писав. Псевдоінтелектуали дуже полюбляють мимохідь зронити, що "Улісс" - їх улюблений твір. В мене мозок вибухне, якщо я її дочитаю".

     "В наші дні в Японії налічується мільйон протестуючих відлюдників. Їх називають хікікоморі - "ті, що закрилися всередину". Більшість з них чоловіки, від учнів останніх класів до дорослих чоловіків. Хікікоморі протестують проти японської культури - конформістської, побудованої на постійному змаганні і тиску. Вони зачиняються у своїх кімнатах в батьківських будинках і майже не полишають їх, часто - роками. Дні за днями вони проводять за читанням або комп'ютерними іграми. Батьки залишають їжу їм під дверима, а  психологи пропонують консультації онлайн. Японські ЗМІ прозвали їх "втрачене покоління" та "зниклий мільйон".

Жінка на сходах

Бернхард Шлінк - "Жінка на сходах"/ Bernhard Schlink - "Die Frau auf der Treppe", 2014.

     " - Вас не пустили?

       - Картина пошкоджена. Схоже, що по правій нозі провели запальничкою.

       - Гундлах?

      - Так, він. Каже, що ніби випадково. Тільки це було не випадково, а навмисно. Я одразу це побачив".

     Так як цього автора я вже читала (див.відгук "Читець"), то на його особистості зупинятися не буду, а просто напишу свій короткий відгук на цю новелу. 

     До адвоката приходить пара. Він - молодий Художник, вона - його супутниця і Муза. Але в їхніх стосунках є третій, а саме Власник картини художника. За словами Художника Власник систематично пошкоджує картину, а тому Художник прийшов до адвоката, щоб отримати дозвіл на реставрацію своєї картини. Виявляється, що на картині зображена жінка, що спускається сходами, колишня дружина Власника - Муза. Події набирають обертів, коли двоє чоловіків змовилися щодо картини. І щодо Музи теж.

     Книга читалася мені довго. Багато описів, роздумів німця про 1960-ті в ГДР, роздумів "а що б було, якби..." і споглядань на минуле. Автору 75 років і це дуже відчувається по наповненості еротикою, по равликовій швидкості подій і по загальному флегматизму книги. З книги я винесла одне  - консерватизм і новаторство це тотожні поняття, бо є крайніми точками людського вибору. Тримайтеся золотої середини і ви не закінчите як герої цієї новели.

     " - Жінка, що спускається сходами. - Він обвів очима кабінет. - Це велика картина. Бачите двері? Картина трохи більша. 

       - Конкретна жінка?

       - Це дружина... - в його голосі з'явилася вперта нота, - колишня дружина Гундлаха".

     "...а тепер, обертаючись назад, я не знаю, що в минулому було для мене тягарем, а шо подарунком, чи справедлива ціна, яку довелося заплатити за успіх, і що справдилося в моїх зустрічах з жінками,а  що не далося мені в руки".

Шоколадна лавка в Парижі

Дженні Колган - "Шоколадна лавка в Парижі"/Jenny Colgan - "The Loveliest Chocolate Shop in Paris", 2013

     "...ті, що сподобаються, залишиш собі, а з іншими піднімемося сюди, пустимо їх за вітром і загадаємо: нехай ті, хто їх підбере, будуть такими ж щасливими, як ми з тобою.

   ...з тих пір на подарункових коробках з шоколадної лавки Тьєррі в кутку з'явилася малесенька, ледь помітна печатка у вигляді капелюха".

     Дженні Колган (1972) - шотландська письменниця, яка пише переважно комедійні романтичні новели. Мешкає у Франції і Британії. 

     Початок літа - ідеальний час для такої романтичної і чарівної книги, бо: а) легенький сюжет з харизматичними персонажами; б) книга насичена історіями, які ти ніби проживаєш сам; і в) книга про шоколад це завжди гарна ідея!

     Анна Трент - 30-літня дегустаторка шоколаду на фабриці шоколаду в англійській провінції. Після нещасного випадку на виробництві працювати вона там більше не може. Але може скористатися запрошенням бути помічницею в авторській шоколадній майстерні. В центрі Парижа. У відомого на весь світ шоколатьє. Що станеться з Анною в перший же день? Як складеться її доля і яка історія 40-річної давнини пов'язує шоколатьє зі знайомою Анни? Закінчення історії вразить вас.

     Чудовий вибір книги як для 20-річної дівчини, так і для її мами. Вік не важливий, коли хочеш почитати романтичну (але не занадто!) історію, де все закінчується так, як може закінчитись і в житті. Дівчата, ви прочитаєте цю книгу залпом, обіцяю. 

     "Ось я лежу на підлозі, з ніг до голови залита рідким шоколадом, посміююсь як дурненька і не можу зупинитися. Наді мною схиляються якісь люди. Деяких я впізнаю. Але ніхто крім мене не сміється. Чомусь від цього ще смішніше".

     "Люди вже поспішають до барів заради раннього аперитиву. До столика біля входу у заклад навпроти винесли маленькі келихи "Перно". Ще я помітила на підносі банку оливок і тарілку смаженого м'яса. Значить, гості постійні. Чоловік і жінка середніх років поглинуті жвавою розмовою. Цікаво, про що вони говорять? "Як же це прекрасно, - подумала я, - прожити разом стільки років і досі не вичерпати теми для розмов!"

     "Він дістав з білої коробки новенького солом'яного капелюха, підняв високо над загородженням і - у-ух! - дозволив вітру підняти його в повітря і унести. Капелюх перекидався в небі і летів над димовими трубами, церковними дзвонами та шпилями. Тьєррі дивився, як капелюшок крутився, а стрічки майоріли на вітрі. Капелюх підіймався усе вище й вище, а потім розтанув у блакиті неба і зник з поля зору".