Шоколадна лавка в Парижі

Дженні Колган - "Шоколадна лавка в Парижі"/Jenny Colgan - "The Loveliest Chocolate Shop in Paris", 2013

     "...ті, що сподобаються, залишиш собі, а з іншими піднімемося сюди, пустимо їх за вітром і загадаємо: нехай ті, хто їх підбере, будуть такими ж щасливими, як ми з тобою.

   ...з тих пір на подарункових коробках з шоколадної лавки Тьєррі в кутку з'явилася малесенька, ледь помітна печатка у вигляді капелюха".

     Дженні Колган (1972) - шотландська письменниця, яка пише переважно комедійні романтичні новели. Мешкає у Франції і Британії. 

     Початок літа - ідеальний час для такої романтичної і чарівної книги, бо: а) легенький сюжет з харизматичними персонажами; б) книга насичена історіями, які ти ніби проживаєш сам; і в) книга про шоколад це завжди гарна ідея!

     Анна Трент - 30-літня дегустаторка шоколаду на фабриці шоколаду в англійській провінції. Після нещасного випадку на виробництві працювати вона там більше не може. Але може скористатися запрошенням бути помічницею в авторській шоколадній майстерні. В центрі Парижа. У відомого на весь світ шоколатьє. Що станеться з Анною в перший же день? Як складеться її доля і яка історія 40-річної давнини пов'язує шоколатьє зі знайомою Анни? Закінчення історії вразить вас.

     Чудовий вибір книги як для 20-річної дівчини, так і для її мами. Вік не важливий, коли хочеш почитати романтичну (але не занадто!) історію, де все закінчується так, як може закінчитись і в житті. Дівчата, ви прочитаєте цю книгу залпом, обіцяю. 

     "Ось я лежу на підлозі, з ніг до голови залита рідким шоколадом, посміююсь як дурненька і не можу зупинитися. Наді мною схиляються якісь люди. Деяких я впізнаю. Але ніхто крім мене не сміється. Чомусь від цього ще смішніше".

     "Люди вже поспішають до барів заради раннього аперитиву. До столика біля входу у заклад навпроти винесли маленькі келихи "Перно". Ще я помітила на підносі банку оливок і тарілку смаженого м'яса. Значить, гості постійні. Чоловік і жінка середніх років поглинуті жвавою розмовою. Цікаво, про що вони говорять? "Як же це прекрасно, - подумала я, - прожити разом стільки років і досі не вичерпати теми для розмов!"

     "Він дістав з білої коробки новенького солом'яного капелюха, підняв високо над загородженням і - у-ух! - дозволив вітру підняти його в повітря і унести. Капелюх перекидався в небі і летів над димовими трубами, церковними дзвонами та шпилями. Тьєррі дивився, як капелюшок крутився, а стрічки майоріли на вітрі. Капелюх підіймався усе вище й вище, а потім розтанув у блакиті неба і зник з поля зору".