Полліанна

Елеонор Портер - "Полліанна"/ Eleanor Hodgman Porter - "Pollyanna", 1913.

     "Знаєш, коли звикнеш шукаєш чому б зрадіти, іноді знаходиш ніби само собою. Ось і зараз так вийшло. Якщо постаратися, то майже у всьому можна відшукати що-небудь радісне і хороше".

     Елеонор Портер, (1868-1920) - американська письменниця, яка всього за кілька років письменницької кар'єри створила 4 томи коротких оповідань і 14 романів для дітей та дорослих.

     О, скільки разів я зустрічала відгуки на цю книгу у різних соцмережах! Якийсь час вона переслідувала мене скрізь, потім взяла тайм-аут аж до минулого тижня, коли цю книгу порадила мені колега з роботи. І тут я зрадила своїм правилам і здалася в полон культовій дитячій книзі. 

     Місто Бедінгсвіль - звичайне провінційне місто Америки початку 20ст.: багаті й бідні, жіночі благодійні збори, церква по неділях і нудьга, нудьга, нудьга. Міс Поллі - доволі забезпечена жінка, яка мешкає в багатому маєтку зовсім одна (за винятком прислуги). Репутацію вона має бездоганну, хоча сувора і жорстка без міри. Але з учора вона сама не своя, бо сьогодні до неї жити приїжджає племінниця Полліанна, яку міс Поллі ніколи не бачила.

     Місцями стиль письма нагадував мені книгу про Мері Поппінс - легко, просто і з мораллю. Дівчинка-сирота з її "грою в радість", оптимізмом і вмінням розтоплювати кригу в серцях людей не може не подобатись читачу, особливо молодшої вікової категорії. Книга вчить добру, турботі, вірі в себе і людей і найголовніше - радості. Купіть цю книгу своїй дитині.

     "...але потім я згадала, що ненавиджу дивитися на свої веснянки, і тут же зраділа, що не маю дзеркала. Ну, а коли я подивилася у вікно, то вид з нього мені так сподобався...І стало зовсім добре. Розумієте, Ненсі, коли шукаєш, чому б зрадіти, про все інше якось менше думаєш".

     "-Тітонько Поллі! Коли ж я буду жити? Ви зовсім не лишили мені часу!

      - Жити? Не розумію, що ти маєш на увазі, дитино? Ти живеш, чим би ти не займалась.

      - Так, так, тітонько Поллі! Звісно, весь час доки я буду займатися, я не перестану дихати або рухатися. Але це не означає, що я буду жити. Адже коли я сплю, я теж дихаю, але я ж не живу.  Коли я кажу "жити", тітонько Поллі, я маю на увазі, що я можу робити те, шо схочеться".