"Українська дивізія "Галичина" - редактори-упорядники М.Слабошпицький, В.Стеценко
ТОВ "Негоціант-Плюс" Братство колишніх вояків 1-ої УД УНА, УВКР, редакція газети "Вісті з України"
Київ-Торонто (1994)
Сьогодні я розповім вам про дуже неоднозначну книгу, яка базується на спогадах безпосередньо учасників дивізії, її кураторів і...німців. На початку я хотіла знайти відповіді на питання, які мене досить довго бентежили. В кінці книги я лише підтвердила свою думку, про це трохи далі. Ви не знайдете об'єктивної інформації тут, та її й не може бути, бо говорять тільки однодумці. Особисто для мене це збірка дешевої пропаганди, на яку в 2017 мало хто вже ведеться. Таке враження, що була установка говорити про дивізію, як про покійника - або добре, або ніяк. Тут говориться про багато речей: передумови створення, величезний наплив добровольців (причому наводяться такі цифри, які навіть для сьогодення дуже великі, але придумані "від стелі" цифри схоже нікого не турбують), "конкуренцію" з УПА (смішно сказати), пару боїв "Г." і її втеча, закордон, пардон, відхід😆 Зрозуміли до чого я веду? Які б виправдання не знаходило керівництво і прості рядові солдати для себе, це була німецька дивізія з гербом лева і українським тризубом на формі, ВСЕ. Наївність то була, зашореність чи чіткий розрахунок не дізнається вже ніхто. Історія визнає тільки факти, а факти, панове, невтішні. Мене трохи схвилював той факт, що дивізія була підтримана митрополитом Шептицьким, але всі ми люди і всі ми помиляємось.
Впевнена є ті, хто схвально відноситься до "Г.". Маю питання до цих людей: ви ніколи не думали, часом, чому обидві групи ОУН негативно ставилися до "Г."? Не кваптеся з відповіддю, взважуйте кожне слово, бо факти є факти і на цей раз вони не на вашу користь.
Що ще мене вивело з себе? На жаль, багато що. На щастя, я вмію відділяти зерно від полови і там, де "галичанці" бачать плюси, я бачу жирні мінуси, а там, де вони жаліються на німців, я бачу... Наприклад, в одному спогаді учасники дивізії жаліються, що під час вишколу їм не давали достатньо відвідувати театр. Це вже просто клініка, друзі. Враження від книги мерзотні, огидні, гидотні. Одним словом, я підтвердила свою думку щодо дивізії, як би автори і упорядники її не відбілювали. Не побоюсь сказати, саме через вчинки і створення такої військової формації українських вояків II Світової дехто вважає фашистами. І останнє: чи уявляєте ви щоб зараз деякі українці приєдналися до росіян у війні проти своїх земляків, вділи російську форму, перейняли вишкіл і все рівно називали себе патріотичними українцями? От і я ні. Це зрада. У мене все.
Немає коментарів:
Дописати коментар