Ресторан на Карибах

Melinda and Robert Blanchard - "A trip to the beach"/ Мелінда і Роберт Бланчард - "Подорож на пляж" (2000)

     "За дуже короткий час нас зв'язала спільна справа - будівництво, поєднала одна мета - перетворити місцеву руїну на ресторан".

Подружжя Бланчард (Боб і Мелінда) - бізнесмени-авантюристи і за сумісництвом автори цього тревелогу, власники ресторанчику на Карибах. 

     Що потрібно для того, щоб почати власну справу? Хтось потребує підтримки близьких, комусь забракне рішучості...А комусь достатньо накидати приблизний план на аркуші посеред пляжу, як у випадку Мелінди і Боба Бланчард. 

     А почалося все з відпустки. Першої незабутньої відпустки двох американців на затишний острів Анґілья. За нею була друга, третя...і після енної подорожі до карибського раю Бланчарди загораються ідеєю відкрити тут свій ресторан. І все було б нічого, якби не багато карибських "але". Мені, як спеціалісту ресторанної галузі, було цікаво як автори впораються з посталими перед ними викликами, бо написати свої бажання на листочку це одне, а правильно втілити їх - зовсім інше. Читати книгу було доволі лячно і лише місцями весело, бо коли ти ресторатор за фахом, то...ви мене зрозуміли:) Часом, я читала цю біографію приблизно так само, як ви дивитесь фільм жахів. За цей час мій хлопець вже звик до моїх раптових вигуків типу "І кого вони взяли на роботу?!", "Вони що, цього не знали?!", "Навіщо вони це зробили?!", etc. Бо стриматись реально було неможливо, очевидні помилки і прорахунки буквально змушували мене підстрибувати! Та спокійна манера оповіді Мелінди стишувала мою внутрішню бурю і я лише сподівалася, що вони і постачання налагодять, і з персоналом впораються і багато чого іншого. Книга містить чимало кумедних моментів, посміхнутись є над чим. Тут і особливості місцевого спілкування, анґільська митниця, острівна гра у доміно, перегони човнів і навіть Сандра Баллок! Читайте, аби дізнатись як пара амбітних американців сколихнула карибський острів і повністю змінила своє життя! 

     "- Знаєш, мені було б набагато спокійніше, якби в нас були якісь альтернативні варіанти. Чим ми ще можемо зайнятися? Я поки впевнена лише в одному: за що б ми не взялись, компаньйони нам більше не потрібні. Тільки ти і я. 

      - Ніяких компаньйонів, - заявив Боб і підняв келих так, ніби промовив тост. Я не засмучусь, навіть якщо ми не заробимо золотих гір. Мені хочеться мати маленьку справу. І щоб ніякого псування нервів. Тільки ти і я. Ось це насправді те, що треба".