Сповідь маски

Юкіо Місіма - "Сповідь маски"/三島 由紀夫 - "仮面の告白" , (1949)
Вид-во "Азбука", Санкт-Петербург, 2017
Переклад Б.Акуніна

     " -Ти не доживеш і до двадцяти.
       -Як ви можете говорити такі речі? - гірко посміхався я.
       -Давай поб'ємося об заклад!

       -Я ставлю на те, що доживу. Іншого вибору в мене немає. А ти став на те, що я помру".

    

     Юкіо Місіма (Хіраока Кімітаке), 1925-1970, японський письменник, драматург, актор, політичний діяч, один з ідеологів японських "правих". Автор 40 романів, 18 п'єс, численних збірок оповідань, есеїв, кіносценаріїв. Magnum opus - "Золотий Храм". Був знайомий з нобелівським лауреатом Кавабата Ясунарі. Після невдалого заклику і спроби повалити конституційний лад Японії у 1970 році вчинив ритуальне самогубство  (сеппуку) з посмертним відтинанням голови. Тричі номінований на Нобелівську премію.

     

 

     Я довго збиралася з думками, аби хоча б почати щось писати про цей твір. Назва книги цілком відповідає її змісту, це сповідь. Сповідь юнака, чоловіка перед майбутнім читачем. Це не простий біографічний твір, це розтин душі автора, прагнення відкрити своє єство, здійснити камін-аут. Якщо останнім часом доля не сильно посміхалася вам, то точно відкладіть цю книгу, не марнуйте свій час. Але якщо ви свідомо налаштовані вислухати автора, як кращий друг, то заваріть собі чаю і приготуйтеся слухати, але не засуджувати, адже так і вчиняють справжні друзі.

     А почалося все у 1925-му році, коли на світ народився хворобливий Місіма. Спогади дитинства, розповіді про школу і перше захоплення...хлопцем. Суворе виховання, намагання жити звичайним життям, а далі війна, яка докорінно змінить майбутнє автора. 

    Скажу чесно, не одразу я вхопила ритм книги. Автор вів мене за руку спочатку повільно,а потім ніби в яму бУхав, хоча...Може в нього така манера? Головний мотив цієї книги - краса і смерть, втім як і у всіх творах Місіми. Автор препарує власну душу для читача, веде його крізь всі свої внутрішні дискусії, сумніви та рішення. Місіма пише простими, інколи аж занадто, словами про складне і головне для нього. Манера його писання складає все так, ніби автор сидить перед нами з руками на колінах і потроху, тихим, але твердим голосом виливає душу. Для мене це був зовсім новий досвід читання японського письменника. Зараз, відклавши книгу і проговоривши її, я можу сказати, що  вона мені сподобалась своїм характером. Твердим, всупереч всьому. Впертим - заради себе. І націленим - заради всіх. Саме такий характер і був у Хіраока Кімітаке.

     "Я вирішив закохатися в яку-небудь дівчину, відмовившись від фізичного бажання. Напевно, це був найбезглуздіший задум за всю історію людства".

     "Якщо я насправді кохаю Соноко, то просто зобов'язаний бігти від неї якомога далі".