Мустафа Джемілєв

Севгіль Мусаєва, Алім Алієв - "Мустафа Джемілєв. Незламний", 2017.

Вид-во "Віват", Харків.

     "Якщо я не зрадив собі, своїм переконанням при радянській владі, коли будь-який рух міг привести до тюрми, то зараз, коли я відчуваю всебічну підтримку народу, цілої країни..."

     Алім Алієв і Севгіль Мусаєва - українські журналісти кримськотатарського походження. Обидва народились в Узбекістані. У 1989 році їх родини змогли повернутися до Криму. Алім - аналітик і консультант з комунікацій в експертній компанії "Pro.mova". Севгіль - головний редактор інтернет-видання "Українська правда". Співзасновники громадської організації "Крим SOS".

     Взагалі зараз друкують багато книг про видатних українців. Хтось видатний у спорті, хтось в театрі, а хтось в національній боротьбі. Серія "Гордість нації" розповідає про Любомира Гузара, Вꞌячеслава Чорновола, і...Мустафу Джемілєва. Так чим же він заслужив встати в один ряд з такими людьми? Що такого зробив цей невеличкого зросту чоловік, що його знає увесь світ? Про це далі.

     Весна 2014 року. Початок анексії Криму. Джемілєв разом із прибічниками їдуть до Києва, вони більше не вꞌїздні у Крим. Тепер вони робитимуть усе, щоб вигнати окупанта і вибити собі дорогу додому. Боротьба досі триває.

     Не можна з точністю сказати, що ця книга біографічна, адже людина ще жива і хтозна чого він ще добꞌється, що визначне зробить і чим запамꞌятається людям. Для тих, хто мало обізнаний хто то є такий взагалі, на початку книги є коротка біографічна довідка, яка дозволяє не заплутатися в бурхливому житті Джемілєва. Книга на 90% складається із розмов з ним. Джемілєв відповідає часом на не дуже зручні питання, ділиться тяжкими спогадами, а іноді навіть розповідає анекдоти. Непоказний маленький чоловік, якого не зламали заслання, тюрма, голодовка, аж он тепер неможливість побачити рідний вільний Крим. Історія Джемілєва, дисидента і правозахисника, сповна розкрита у цій книзі. Багато написано про історію боротьби і створення кримськотатарських організацій. Наведені також деякі промови Джемілєва на заходах вищого рівня. Серед них, як на мене, є й такі тривожні уривки:

"...українська держава, в силу обꞌєктивних причин і керуючись інтересами національної безпеки, не визнає подвійного громадянства. Але, враховуючи ситуацію кримськотатарського народу та його роль у відновленій цілісності України, я не виключаю, що кримськотатарській діаспорі, як представнику одному з корінних народів України, після звільнення Криму від окупації таке право може бути надано".

В наступній вже промові він чітко виступає за цілісну і єдину Україну. Також мені дуже не сподобалося акцентування проблеми ТІЛЬКИ на Криму, ніби й немає війни на сході країни. Ще була неприємна фраза Л.Іслямова (власника телеканала "ATR"): "-Україна досі не розуміє ХТО до неї прийшов. До неї прийшов цілий народ". Ось так. Тільки тут ключові слова не "хто", а ДО НЕЇ. Ви прийшли до нас, українців, просити допомоги, вимагаючи ледь не більших прав на основі незрозуміло чого. Але такі незадоволені є скрізь. Є такі, кому завжди щось чи хтось заважає, а є ті, хто навіть у часи кризи не здається і буває винагороджений за це. Кожен обирає сам - скиглити йому і випрошувати чи працювати і отримувати.

     В кінці книги є приємні бонуси, а саме глава від дружини Джемілєва, Сафінар, глава від Джамали, Рефата Чубарова, М.Мариновича та ін. Всі вони захоплюються твердою волею Джемілєва, стійкістю духу, його принциповістю і безкорисливістю.  Захоплюються людиною, яка все життя поклала на боротьбу за права і свободи рідного народу, виходить за рамки власного комфорту  і на найвищому рівні відстоює інтереси кримських татар. Людиною, яка не словом, а ділом доводить власні переконання, страждає через них, але не зупиняється і йде далі. Бо це і є справжній національний лідер, яких так бракує нам сьогодні.

     "Якщо в тебе є якісь переконання, ти повинен їх відстоювати завжди і не зраджувати за жодних обставин передусім самому собі".