Eleanor Herman - "Sex with kings"/ Елінор Герман - "Секс із королями", (2001).
"Коли ти перестанеш кохати мене, пам'ятай, що я тебе все ще кохаю". Марія, фаворитка Наполеона Бонапарта.
Елінор Герман - (1960), американська письменниця і великий шанувальник історії. Вашингтон Пост назвав її "набагато розважливішою ніж Даніела Стіл чи Ден Браун".
Жінки... Все краще відбувається для них, а все гірше - через них. Важко недооцінити їхню роль в історії, особливо в історії становлення королів, адже мова в книзі йде саме про це. Фавориток королів завжди оминали увагою в підручниках історії і всю її приділяли королеві, чинній і законній владичиці серця монарха. В реальному житті все було якраз навпаки. Королева лишалась королевою, але була в тіні, тіні двору і придворного життя. В той час, як фаворитки короля жили привілейованим життям, затьмарювали собою королеву і були покровительками театру, архітектури або живопису. Та тривало це доти, доки миле личко не набридало примхливому королю.
В книзі згадано польських, англійських, російських, французьких, іспанських, італійських, норвезьких, данських королів в різні епохи та їхніх коханок. Історії починаються з того, як фаворитки добивалися свого високого положення, які зиски мали, як поралися з наданою їм владою і нарешті розповідається про неминучий кінець "кар'єри". Дуже багато уваги приділено мадам де Помпадур, і я вважаю, що заслужено, адже коли жінка живе гідно і доводить свою відданість королю і нації - історія це відмічає. Але були і такі коханки, що зривали кільця з тільки-но померлого короля і обкрадали його. Такі, що тягнули гроші з казни. А ще графині, маркізи, няні, родички, повії, театральні акторки, чужі наречені... Всі вони мали власну причину піти з королем. Для когось це був щасливий квиток в безбідне життя, хтось хотів зробити протекцію, а хтось і кохав... Такі історії теж є. Також є історія про Каміллу Паркер-Боулз та її відносини з принцом Чарльзом, що теж було цікаво читати, особливо в манері написання автора з дотепними зауваженнями і гострою аргументованою критикою.
Я вважаю, що головна мета цієї книги не виставити когось в якомусь світлі, а показати людяність королів, зробити головний акцент на безумовно високому інтелектуальному рівні фавориток, їхній самопожертві і мистецтві служіння. Бути фавориткою короля означає бути дуже мудрою жінкою, але зовсім не гарантовано щасливою і завдяки цій книзі я в цьому переконалась.
"Простіше заключити мир в Європі, аніж примирити двох жінок" - Луї ХIV, король Франції.
Немає коментарів:
Дописати коментар