Нотатки анестезіолога

Александр Иванов - "Записки анестезиолога"/ Олександр Іванов - "Нотатки анестезіолога", 2018.

     " - А що це було, це була реанімація? Нас якось вчили, як масаж серця робити, от, як штучне дихання... А ви тут з хворим один одного матом крили, і все. 

       - А нащо йому штучне дихання? Сам прекрасно дихав, навіть матом розмовляв, собака. Може, у підручниках це виглядає і красивіше, але в житті не завжди так. Треба підходити творчо. Але добре, пішли курити, досить працювати".

     Олександр Іванов - сучасний російський письменник і мандрівник, пише в різних жанрах: від детективів до научної літератури. 

     Невідома книга невідомого автора або як зрозуміти наших лікарів. Насправді є ціла серія "записок" різних професій, але тільки дві з них мені справді захотілося прочитати, проте детальніше стосовно цієї. Назва містить одне слово "анестезіолог", але там могло бути і реаніматолог, і травматолог, і хірург... По суті це збірка історій, розказаних від першої особи, які дійсно відбувалися в житті. Збережені стиль і манера висловлюватися, присутня нецензурна лексика (все, як насправді в житті :) ). Але маю попередити - не їжте під час читання цієї книги, це медицина, деякі історії можуть містити бридкі моменти.  Проте з 80%-вою вірогідністю ви будете сміятися. Десь посміхнетесь, десь пожалієте, а десь будете вголос сміятися, як дитина. Чимось ця збірка нагадує спільноту "Злой Медик", якщо ви не знаєте, що це - там публікують невигадані історії з життя медробітників. Часом цинічні, часом забавні, а часом і повчальні, та всі - життєві. Книга безперечно буде до вподоби майбутнім або дійсним лікарям. Передоз, алкогольне сп'яніння, термінова реанімація, обмороження, пухлини, різні хірургічні втручання - з цим всім медики мають справу щодня. А ще з хронічною нестачею фінансування. А на додачу з неадекватними паціентами. Вдячна робота? Ні. Точно не в нашій країні з окладом медсестри дай Боже щоб 3200. Уся надія лише на людей, які цінуватимуть труд медробітників. І я не про хабарі зараз, я про добре слово подяки, поважне ставлення, слідування порадам лікаря. Адже чим більше ми зважатимемо на своє здоров'я і настанови лікарів, тим менше робитимемо їм роботи. Згодні? Будьте всі здорові і читайте здорОві книги.

     "- Де вчорашній хворий з травмою черепа? Чому він у вас втік з прийомника?

      - Він, вибачте, муділа. Почув, як хірург говорить мені по телефону:

      - Слухай, подивись одного кадра в прийомній. Можливо його доведеться оперувати.

      - Терміново? - питаю.

      - Та ні, зараз його на рентген відвезуть, хвилин за 20 підійди.

       Спускаюся, в прийомній тиша, ані хворого, ані хірурга.  Одна медсестра за столом.

      - А де всі? Мені що, робити немає чого, до вас бігати? Де хворий?

      - Втік. Василіч сказав санітарці: "Давайте, зніміть йому голову і на відділення", і все, той почув, вскочив і за двері. Напевно не так зрозумів..."

     

     "Чому революціонер повинен хворіти на сифіліс? Відповідь проста, забагато тут спільного, між цими двома хворобами. По-перше. І та, і інша зараза вражає, так би мовити, не самі благополучні верстви населення, маргіналів, люмпенів, інший декласований елемент. Це в більшості. Але і там і там є виключення. Легко назвати не один десяток відомих геніальних особистостей, хворих на сифіліс, і багато успішних осіб, заражених ідеями комунізму".