Джулія Бойд - "Записки з третього Рейху"/Julia Boyd - "Travellers in the Third Reich"
"Страх з кожного з нас зробив боягузів"
Джулія Бойд - британська письменниця, автор багатьох досліжницьких книжок, жінка колишнього посла Британії в Японії. Мешкає в Лондоні.
Останнім часом читаю тільки документальну, біографічну чи дослідницьку літературу. Художня література за початок року значно здала свої позиції, можливо через вибір європейських авторів чи просто вона не витримала конкуренції як, наприклад, з цією книгою про подорожі до Третього Рейху. З фільмів про довоєнний період ми знаємо, що туризм в ті роки (до Другої Світової) набув популярності і значного розвитку. І поштовхом до такого зростання подорожей стало закінчення Першої Світової і як наслідок примирення народів, ознайомлення з іншою культурою, традиціями і т.п. Плин життя привів до того, що колишні найзятіші вороги, як то британці і німці стали тісно взаємодіяти. Перші відправляли на навчання до Третього Рейху своїх дітей. Другі їх гостинно приймали, не забуваючи гостинно напихувати їм про нацизм, арійців і біду світу - євреїв. Перші в цьому нічого поганого не бачили, звертаючи все на перебільшення ЗМІ і полохливі очі панікерів-дітей. А другі потихеньку "відвойовували" позицію сильного у цьому обміні, опираючись на свої сильні аргументи.
Джулія Бойд недарма назвала свою книгу "записками". По суті це або листи подорожуючих Третім Рейхом у цей час, або окремі записки і нотатки щодо подорожей. Збірка і підведення висновків з листів, записок і розмов абсолютно різних людей (студентів, професорів, митців, домогосподарок, американських чоловіків середнього класу і т.д.) про їхні спостереження під час мандрівки. В якийсь час ти починаєш думати "хіба це не було очевидним?", в деякий ти десь навіть встаєш на бік німців, особливо у важкий час після Першої Світової, коли обдумуєш їхні настрої. А в деякий дивуєшся наївності бойових британських офіцерів, що пройшли Першу війну і в 1930-ті гнівно всіх переконували, що хто-хто, а Гітлер за мир. Радити літературу це невдячна справа, але ця книга сподобається усім історикам і любителям оживити історичні кадри в своїй уяві. Бережіть себе і читайте тільки добрі книги.
"...розповідь Вулфа закінчується зворушливими рядками прощання: "Цій стародавній німецькій землі з усією її правдою, славою, красою, магією і її трагедією, цій темній землі, цьому стародавньому краю, який я так довго любив, я сказав "Прощавай".
"За спостереженнями Франка, жінки найбільше були незадоволені договором в цілому, а старі особливо обурювалися з приводу втрати колоній. "Ліпше заплатити будь-які гроші, ніж втрачати територію...Союзники намагаються роздробити нас...вони хочуть повністю нас знищити...ми повірили Вільсону, а він нас зрадив". Деякі німці малювали майбутнє в ще густіших фарбах: "Зараз нам доведеться з пелюшок навчати наших дітей ненавидіти, аби років за тридцять, коли настане час..."
"Складається враження, що навіть ті подорожуючі, які негативно відносилися до нацизму, інстинктивно намагалися не думати про політичний режим. В їхньому серці жила справжня Німеччина, країна, яка, попри все, продовжувала дивувати і радувати".
Немає коментарів:
Дописати коментар