Мікаель Юрас - "Короткі слова - величні ліки"/ Michaël Uras - "Aux petits mots, les grands remedes", 2016.
"Що стосується мене, я ніколи не писав і ніколи не буду писати. Я надто багато прочитав для того, щоб писати: займатися плагіатом мені не цікаво".
Мікаель Юрас, (1977) - французький письменник, родом із Сардинії. Зараз є професором сучасної літератури.
Два тижні. Рівно два тижні потрібно було мені аби сісти і написати кілька слів про цю книгу. І справа навіть не в тому, що я зачиталася наступною книгою в 1200 сторінок, річ у тому, що французька література, яка трапляється мені доволі неоднозначна і я довго збираюся з думками щоб упорядкувати свої враження. Цей роман про не дуже щасливого молодого чоловіка на ім'я Алекс, який має професію бібліотерапевт. Головний його функціонал - підбирати чи то виписувати людям книги щоб позбавити пацієнта психологічних проблем, бар'єрів у житті або навіть допомогти змінити саме життя за допомогою читання потрібної літератури. Станом на зараз в Алекса є три цікавих пацієнти, яким дуже потрібна його допомога і колишня дівчина, яка кинула його саме через його фах. Врешті-решт Алекс розуміє, що книги - його спасіння і починає прописувати книги самому собі...
Роман доволі монотонний сам по собі, це не про людину-думку і не про людину-дію, це про людину-течію. Незчисленні посилання на забутих авторів та їхні твори, претензійність, замах, але не достатній для такого задуму. Незважаючи на рецензію Амелі Нотомб, вважаю книгу не до кінця продуманою і без моралі як такої у кінці. Герой закінчив там, де й починав, нехай і з якимись здобутками, але ж... Не знаю як вам розказати про що книга. Це не про пошук себе, не про боротьбу з чимось чи кимось, це просто книга про книги і людей, які їх читають. Тож раджу цю книгу тільки тим, хто їде в поїзді і під рукою немає нічого іншого.
"Суспільство, основа якого - постійне зіставлення рейтингів, в якому весь час ставлять оцінки лікарям, перукарям, ресторанам - мертве суспільство, тому що одного разу і йому теж поставлять оцінку".
"Дякую за содову. Моя мати відмовляється її купувати: американський імперіалізм і тому подібна маячня. Це її улюблені аргументи. Я більше їй не протиречу. Я не втискую політику наймогутнішої країни світу в стакан. Вибачте".
"Біля каси моя сусідка стояла попереду мене. Банка варення. Літр молока. Порція салату на одну людину. Два ломтики шинки. Один рублений біфштекс. Самотність переслідує самотніх людей навіть у супермаркеті. Дивлячись на килим, що рухався під нашими ногами, я розумів тих, хто штовхав перед собою візок. В них родини, вони набрали для родини багато йогуртів. Цілі прошарки продуктів. Продукти яскраві. Для самотніх є продукти в більш тьмяних упаковках: в самотньому домі немає інших людей, яких товар може спокусити".
Немає коментарів:
Дописати коментар