Друга чеченська

Анна Политковская "Вторая чеченская"/Ганна Політковська "Друга чеченська" (2002)

     "А мне солдат кричал: "Мы доведëм вас до того, что вы сами в Сибирь будете проситься". Но я там уже была, в Сибири было лучше... А я им: "Как же вам не стыдно, ребята! - продолжает самая первая старушка. -" А если бы твою бабушку сукой обозвали? Что бы ты делал?" А солдат мне в ответ: "Мою бы не обозвали, потому что она - русская".

     Хто з вас знає де знаходиться Чечня? Можливо, Ічкерія? Інгушетія? Ні? Тоді пристебніться, бо я відведу вас у 2001-ший і покажу те, про що ви навіть не здогадувались. 

     І вкотре Ганна Політковська звертає нашу увагу на вкрай важливі теми. Героїчна жінка, яка не побоялася виступити проти Путіна і його політики. Жінка, яку особисто я хотіла б бачити в якості президента. Жінка, яку вбили на день народження Путіна, як у подарунок. Я вже писала про неї у відгуку "Путінська Росія", тож кому цікава її постать - welcome. Сьогодні я розповім вам про власні враження від її книги "Друга чеченська", яка поглибила мої попередні знання і спричинила подальший інтерес до дослідження першої і другої чеченської кампанії.

     Насамперед я вважаю, що книги такого типу не можна навмання брати до рук, до них треба дорости, прийти і їх треба увібрати. Книга не "ваша", якщо ви вскормлені на російсько-путінській пропаганді і вважаєте журналістку Політковську агентом Госдепа. Вона не "ваша", якщо ви вважаєте, що "пацаны в Чечне воевали за правое дело" i "Чечня - рассадник террористов". Якщо ви вразлива чи нервова людина, то вам теж ліпше відкласти цю працю, або ж, якщо ви таки спраглі до правди, пересильте себе і прочитайте про війну російських дикунів з усіма подробицями. 

     Оповідь починається з жовтня '99-го, початку другої кампанії, другої війни. Політковська, як журналіст "Новой Газеты" часто їздить в Чечню за правдою, яка росіянам не сильно і потрібна. Там вона бачить на власні очі жорсткі реалії, які не покажуть по ТБ. Викрадення серед білого дня, розстріли за те, що не сподобався, жорстокі катування, ґвалтування, фільтраційні табори, зачистки, відрізання кінцівок задля сміху, підпал будинків...Перелік звірств рос.армії можна продовжувати дуже довго. Ці страшні вчинки, фактично дозволені владою (бо ніхто не покараний), зафіксовані в цій праці настільки, наскільки дозволив обсяг, бо жертв рос.агресії в Чечні сотні тисяч. Ця безстрашна жінка називає речі своїми іменами, а саме - фашизмом. Але я не погоджуюсь, бо це гірше. Гірше за фашизм. Чого варта тільки блокада Грозного! А рос.командування? Яке знищує цілі села, але не зачіпає справжніх терористів. Насправді ця книга здатна викликати справжній шок у 40-річних, які виросли на суцільній пропаганді і навіть зараз продовжують вірити в неї, відторгаючи правду. В цій книзі ви дізнаєтесь хто є хто з польових командирів Чечні, поглянете в обличчя деяким рос.військовим, прочитаєте про Кадирова (Къадири) старшого і ставлення до нього чеченців, також побачите бридку постать Кофі Аннана (генсек ООН на той час), який заради того, щоб лишитися на другий термін, закрив очі на Чечню...Читати важко, а усвідомлювати прочитане ще важче. Але такі розвінчувальні книги потрібні. Потрібні молоді, старшим людям, літнім. Щоб не можна було сказати "я не знав", бо ми МАЄМО знати. Щоб бути вільними від цинізму, расизму і брехні.

     "Военные диктуют России стиль поведения сегодня. Существенная разница между Ельциным и Путиным состоит в том, что Ельцин, при всех его проблемах, имел очень низкий рейтинг, но высокий авторитет - а у Путина вроде бы есть высокий рейтинг, но нет авторитета. Решение же об окончании войны требует авторитета, потому что только авторитет даëт право на проявление политической воли".

     "Никогда не встречала в Чечне человека, который бы сказал: "Я уважаю Кадырова". Это удивительно и страшно - во главе республики персона с минусовым авторитетом. Все говорят примерно так: "Он плохо кончит, потому что предал".

     "-Куда нам жаловаться? Где власть? Где этот Кадыров? 

      И другой старик, в серой папахе, отвечает: - Кадыров - хуже, чем русские. Всë знает - ничего не делает".

     "...дети привычно обсуждают на сельских улицах, кого из односельчан и в каком виде нашли...Сегодня...Вчера...С отрезанными ушами, со снятым скальпом, с отрубленными пальцами..."