Про військове мистецтво

Niccolò Machiavelli "Dell'arte della guerra"/Нікколо Мак'явеллі "Про військове мистецтво" (1519-1520)

     "Не все дають боги одній людині: перемагати, Ґаннібал, ти вмієш, а скористатися перемогою - ні". Маґарбал, командуючий пунійською кіннотою.

     Сьогодні я розповім вам про книгу, з якою давно хотіла познайомитись, це примірник Мак'явеллі "Про військове мистецтво". На жаль, українського перекладу саме цієї книги не існує, тому маємо що маємо. 

     Нікколо Мак'явеллі - (1469-1527), державний секретар Флоренції, політичний діяч, мислитель. 

     Книга починається з передмови автора, де він віддає шану покійному другові і перепрошує в читачів за можливі неточності. Починається оповідь. Мак'явеллі разом з декількома поважними друзями ведуть бесіду з Фабріціо Колонна, який бився за іспанського короля Фердинанда ІІ Арагонського і є шанованим військовим стратегом і тактиком. В ході невимушеної бесіди Фабріціо відповідає на численні питання та пояснює яким в наш час (16ст.) має бути військо, опираючись на приклади давнини. Здається, ось і все, але насправді це тільки верхівка айсберга. Поступово, розділ за розділом, Фабріціо розкриває здавалося б всім відомі, але забуті засади успішного війська. Він відповідає на питання де і серед кого набирати піхоту та кінноту, як озброювати різні типи військ, підкреслює важливість музики та стягів, розкриває деякі хитрощі при веденні бою і все це підкріплює прикладами стародавніх військ та битв за часів Сцилли, Цезаря, Адріана, Ґаннібала і т.п. Він говорить про види озброєння і тактику, шикування війська, засоби обдурити неприятеля, каже як діяти на ворожій території при невидимому ворозі, як вирішувати конфлікт у військовій частині, як налагодити постачання їжі, як карати зрадників і багато-багато чого ще. Знову ж спираючись на приклади з римського війська, він зауважує, що релігія була там авторитетом для посилення дії закону і що непогано було б запозичити це. Насамкінець Фабріціо підсумовує вищесказане і закінчує зі словами:"Я вже старий, але ви молоді, займаєте високі посади і може так статись, що ви будете займатися реформуванням військ. Ступіть на мій шлях і створіть військо, опираючись на людей з Давнього світу, які в своєму прагненні до влади робили самі і змушували інших робити все, про що ми сьогодні говорили, закаляли своє тіло і привчали свою душу нічого не боятись".

     Цю книгу я читала вдумливо, часом перечитуючи деякі абзаци двічі чи тричі. Читала вдома, в метро, на вулиці, в черзі - ніщо не могло мене відірвати від неї. Загалом я не маю що додати до вищесказаного, окрім того, що погоджуюсь з усім, що сказав Фабріціо Колонна. Розділяю його гіркоту щодо занепаду сучасного війська, що не кажи, а ніяка армія світу не порівняється з армією Цезаря чи Олександра Македонського. Розумію його нарікання на сучасних правителів, які не мають жодних чеснот, але разом з тим маю надію на молоде і освічене покоління, спроможне на реформування війська сучасності. Наостанок скажу лише, що особисто я хотіла б бачити цю книгу на столах всіх топ-менеджерів, включно з міністром, нашого Міністерства Оборони. Хтозна, може і змінилося б тоді щось. Дякую, що прочитали.

     "Єдність підтримується у війську передусім авторитетом головнокомандуючого і створюється вона його талантом, бо на війні поважають не рід і не владу, а тільки талант".

     "Природа рідко породжує сміливців. Вони створюються важкою працею і навчанням".

     "Видатні люди частіше зустрічаються в республіках, де шануються таланти, аніж у монархіях, де їх бояться".