Холодний Яр

Юрій Горліс-Горський - "Холодний Яр" (1936)

"ВКФ "БАО", Донецьк, 2014

     "Ідуть колони тернисто-кривавим шляхом - до ясної великої Мети. Дорогу вказують їм могили тих, що на прапорах мали: "Воля - або смерть".

     Юрій Горліс-Горський - (Юрій Юрійович Городянин-Лісовський), 1898-1946. Український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, письменник. Учасник Першої світової війни, на початку 1920-го року приєднався до полку гайдамаків Холодного Яру, ставши осавулом 1-го куреня полку гайдамаків. Далі робота зв'язковим і перший арешт. Робота в підпіллі і знову арешти і 2 смертних присуди, яким не судилося справдитися. У 1934 році накладом сотника Івана Зуба вийшло перше книжкове видання під назвою "Холодний Яр". На жаль, багато редакцій змінювали текст на галицький манер. Неперекручений текст 30-х років у незалежній Україні ніколи не видавався. А далі Горський бере участь у Другій світовій і повертається до Холодного Яру. В Новому Ульмі у 1946 році разом з І.Багряним та іншими засновує Українську Революційно-Демократичну партію, проти якої здіймають агітацію деякі члени Закордонних частин ОУН(б). Помер (вбито) 27 вересня 1946 року у віці 48 років.

     Україна на початку ХХ століття...На теренах нашої Батьківщини тривають національно-визвольні змагання. Хто візьме гору в цій боротьбі - принаймні на чиєму боці буде моральна перемога?

     1920 рік. Запорізька група з боями продерлася на Чигиринщину. В складі цієї групи є старшина запорізької кінноти Юрій (автор і оповідач). Залишившись, а згодом і приєднавшись до "республіки" Холодний Яр, він осягне все значення боротьби повстанців. Зустрінеться і воюватиме пліч-о-пліч з побратимами проти червоного ворога, що взяв за мету знищити "бандитів" та "ворожий елемент", поневолити українців і поширити терор нашою землею.

     Цю книгу мені подарувала подруга і я дуже вдячна їй за це. Вбачаю в цьому усмішку долі, бо видання 2014 року і видалося воно в...Донецьку! Рідний Донбас передає мені символічний патріотичний привіт❤Цей документальний роман став для мене ледь не найбільшим книжним відкриттям цього року. Різкі і жорстокі 20-ті роки змінили долю мільйонів українців, та знайшлися серед них ті, хто взяв до рук зброю і рішуче виступив проти ворога. Ця "золота", без перебільшення, книга відкриває нам очі на повстанців з Холодного Яру, їхній героїзм, відвагу та жертовність. Понуро-величний яр слугує домівкою і прихистком для відчайдухів, що захищають свої землі від червоного кагала. Горський знайомить нас зі своїми побратимами, з якими він ділив шматок сала і бився до останнього патрона. Всі герої зображені настільки детально, що здається ніби бачиш їх перед собою, захоплюєшся їхньою волею. Тут і "степовики", і "рибалки", "холодноярці", "чорнолісці", "вороновці"...Тут і дівчата-розвідниці та бойові товаришки, які й "з пекла вугликів принесуть". Крім повстанців бачимо теж селян, які зі зброєю в руках захищають свої домівки та рідних, здавалося б сама земля повстала проти терору. Також в романі присутня невелика любовна сюжетна лінія, яка розкриває нам автора, як людину із залізною волею і сталевими характером. Любов до Батьківщини, до неньки-України, ось те, на що опиралися холодноярці, з чого брали сили. А сили і волю мали чималі, бо боялася Москва того загону більше аніж Махна. Автор, будучи безпосередньо учасником і очевидцем тих подій, справедливо вказує на бездіяльність, безініціативність, мрійливість і взагалі пасивність українського уряду у той час. З важкістю на серці читаються останні глави, розуміючи, що хоч і пройшло майже 100 років з того часу, але мало що сьогодні змінилося. На превеликий жаль в 1920-ті та 1930-ті роки Україна втратила забагато своїх синів і доньок, рікою текла кров українського патріота. Це книга, як шана, про них, про героїв, вірних дітей своєї країни, які боролися за неї до останньої краплини крові і так і не побачили незалежної України. Вічна слава героям визвольних змагань! Не зганьбимо їхню пам'ять.

     "Побачивши, що втекти вже не вдасться, отаман пустив собі кулю в скроню з револьвера. Перед тим крикнув так, що чули останні: "Готуй нових борців, Холодний Яре!"

     "К чорту наш український сентименталізм! Нам потрібний не мрійний павячий хвіст, а вовчі зуби. Бо коли ми їх не будемо мати і не примусимо наших "приятелів" шанувати їх, Україна ніколи не буде щасливою".

     "Був колись щирим комуністом. Я шахтар з Донбасу, а ми майже усі були комуністами. Потім побачив я, що не те то все, за що ми боролися. Не можу дивитись на ті всі несправедливості".

     "-Добридень, хлопці!

      -Слава Україні! - відповідає декілька голосів.

      Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість "Здоров" вітатись "Слава Україні", а відповідається - "Україні слава".