Напівкровний блюз

Esi Edugyan "Half-blood blues" / Есі Едуґян "Напівкровний блюз" (2011)

     "Це не чесно. Таланти розподіляються так до біса не рівно. Ніби Бог просто залишив свій чортовий мішок талантів десь в канаві і сказав: "Розбирайте, пані та панове".

     Есі Едуґян - канадська письменниця (1977), батьки якої емігрували з Ґани. Отримані нагороди за "Напівкровний блюз": Scotiabank Giller Prize (2011), Man Booker Prize (2011), Orange Prize for Fiction (2012).

     1939 рік. Молодий і талановитий трубач Ієронімус арештований у паризькому кафе нацистами. Про цього музиканта ніхто й ніколи більше не чув. Йому було 20. Він був громадянином Німеччини. І він був чорним. 

     Забігаючи вперед, скажу, що ця книга - краща з усього, що я читала за довгий час. Неймовірне поєднання джазу і війни, рідкісна тема для висвітлення (роль чорношкірих в нацистській Німеччині) і зрада, яку неможливо пробачити. 

     Ми присутні на репетиції джаз-бенду. Тут, в занедбаному клубі із заштореними вікнами, збирається Сід (басист), Чіп (ударник), Пауль (піаніст), Ієро (трубач), а ще Фріц та Ернст. Два американці, троє німців та єврей. Один із них особливий, бо відрізняється серед усіх неймовірним талантом, а ще він чорношкірий і він німець. Одного дня Ієро натрапить на нацистів, які заарештовують його та відправляють у концтабір. З того часу ніхто ані слова не чув про трубача Ієронімуса Фолка. Пройшло 50 років...

     І знову я довго читала книгу. Але з цією в мене все інакше - я смакувала її, навмисно розтягуючи читання, щоб подовше не знати кінця, адже, здається, все так безнадійно. Я думаю, що загалом тему чорношкірих в нацистській Німеччині не розглянуто в повній мірі, адже тисячі чорношкірих німців були мішенню для нацистів одразу після євреїв, саме німців, адже чорношкірих іноземців не чіпали. Ієронімус Фолк, наш головний герой, німець, але з неправильним кольором шкіри. Його зникнення змінило все - життя гурту, життя музикантів, ба навіть світову музичну історію. Це книга про відданість своїй справі, дружбу, зраду, джаз. На сторінках цієї книги ви зустрінете Білла Коулмана, матимете змогу зіграти з Луї Армстронґом; ви зануритесь у світ джазу по саму маківку, поглянете на джаз з різних ракурсів, на власній шкурі відчуєте як це, грати в гурті, постійно доводячи свою вартість. 

     Едуґян покаже вам Париж і Берлін 1939-40 років, і Берлін 1992 (наш час), з кожною новою главою вам відкриватиметься що ж насправді сталося у той день та за певний час до того. Майстерний і точний виклад наводив мене на думку, що автор чоловік, настільки без зайвого сентименталізму все написано. Увага до деталей та правдивих історичних фактів додає ще більше плюсів, персонажі стали просто рідними мені, настільки близькими, що я ще довго житиму з ними в моїй голові. Це яскравий примірник гідної сучасної прози, я б навіть відвела цій книзі місце на полиці із класиками. Ви будете стривожені, спантеличені і розбурхані, і точно не залишитись байдужими. Бо це шедевр.

     "Я беззвучно плакав. Я закрив обличчя рукавом, почуваючись осоромленим. Ніколи не знав, що страх має смак. Має. В тій темряві він забив мої ніздрі, насипав немов пісок у моє горло і я майже задихнувся від нього".

     "Безсумнівно, я ніколи не був задіяний в щось величніше за це в своєму житті. Ми всі були вільними, брате. Хоча б у ту ніч ми були вільними".