Холодна гавань

Річард Єйтс - "Холодна гавань"/Richard Yates - "Cold spring harbor", 1986.

Вид-во "Азбука-классика", 2010.

     "Вона ще не плакала і не підняла на нього очей, а на щоці вже виступила червона пляма, яка своєю формою нагадувала штат Техас, і тут він зрозумів, що повинен терміново забратися звідси, інакше він ще раз її вдарить".

     Річард Єйтс - (1926-1992) - американський письменник. Протягом життя твори Єйтса зустрічали загальне визнання критиків, проте жодна з його книг не продавалася великим тиражем. Широка публіка почала визнавати його лише після смерті, у зв'язку з екранізацією його "Дороги перемін", де зіграли Кейт Вінслет і Леонардо ДіКапріо.

     Єйтс з'явився в моєму житті неочікувано, власне його принесли в мою кав'ярню в якості книжної пожертви. Погодьтеся, мало шансів відкласти книгу, коли на обкладинці її розхвалює Курт Воннеґут і "Sunday Telegraph". І от я вже в Америці 1935-го року. Родина Шепардів переживає не кращі часи. Голова сім'ї Чарльз - флегматичний офіцер на пенсії, його дружина Грейс - неврастенічка-алкоголік та їхній син Еван, 17-річний хлопець, перед яким, здається, відчинені усі двері. В часи Великої депресії не так просто вибитися в люди, але це ще важче зробити, коли в 17 ти маєш дружину і дитину. Недалекоглядність, важкі рішення, хіть, і спадкова безвідповідальність вирішать долі цієї родини.

     Декілька днів пішло в мене на осмислення цієї новели. Я свідомо не спішила з висновками, бо знала, що це останній написаний твір Єйтса перед смертю і один з найбільш оцінених. Новела присвячена Воннеґуту, цікаво чому саме йому. А ще вона просякнута депресією, безвихіддю і фаталізмом. Забагато деталей і відступів часто втомлювали, часом складалася думка, що цими втомлюючими деталями автор хоче відтіснити нас від головного, важливого. Чому головні герої вчиняють саме так, що спонукає їх до цього? Брак рішучості, підтримки, впевненості чи егоїзм? Автор не дає нам відповідей. Днями я прочитала в якійсь книжковій спільноті, що Єйтса записали в суто чоловічі письменники. Я погоджуюсь з даним твердженням на всі 100. І справа не в брутальності тексту і не в еротичних уривках з лайливими слівцями. Справа в куті зору. У вчинках, притаманних суто чоловікам, чоловічому мисленні. Гадаю, що на основі цієї новели чудово було б зняти драму з налітом романтичного флеру. Вуді Аллен, візьмись!

     "-Чому ти завжди просиш чорну каву? - спитав його мийник посуду.

      - Просто люблю, - відповів Філ, що було не зовсім правдою: він пив чорну каву, наслідуючи свою матір ("Це смачно, це бадьорить і підіймає настрій. Ось чому її постійно п'ють французи")".

     "Ну що робити з такою жінкою? Готовність вмерти заради кохання в когось може викликати жалість, але чим вона гірша за будь-яку іншу форму вмирання?"