Шпигунський роман

Б. Акунин - "Шпионский роман"/ Б.Акунін - "Шпигунський роман", 2005.

     "-А що, Тухачевський не був ворогом народу?
    -Ворогів народу не існує в природі - спокійно відповів старший майор. - Як ти собі це уявляєш? Живе на світі сволота, яка скрегоче зубами і говорить собі: "Ух, народ, як же я тебе ненавиджу"? Ні, Єгорка, свій народ люблять усі, навіть білогвардійці та троцкісти. А "ворогами народу" наша влада називає людей, які можуть бути для неї небезпечні".     

     І знов Акунін. На цей раз без Фандоріна, хоча натяк на нього буде:) На постаті автора зупинятися не буду, бо писала про нього в попередніх відгуках, ліпше більше уваги приділимо романові. Отже.

     Весна 1941-го. Молодий співробітник "органів" Єгор Дорін отримує небезпечне розвідзавдання - проникнути в ряди німецьких шпигунів-зрадників, зійти за "свого". І це здається простим, бо Єгор досконало володіє німецькою, боксує і готовий служити партії. Але спочатку він зустрічає дівчину з зеленими очима, далі ближче знайомиться з командиром, в якого теж очі, проте бувалі, "матьорі", наостанок дізнається про репресії і голодомор в Україні. На додачу всі карти плутає агент Абверу "Вассер", якого ніхто не бачив, і якого всі дуже бояться. Та Дорін не здається, бо від виконання його завдання залежать долі мільйонів життів. Він має вияснити дату початку нападу на СРСР.
     Якщо коротко, то я задоволена. Чхартішвілі (Акунін) вкотре довів, що вміє писати в різних жанрах. Імпонує максимальна достовірність викладених фактів радянської дійсності. Немає пропаганди, ностальгії за минулим. Написано і показано правду. Чекісти показані чекістами (себто катами в погонах), репресії, бідність, голод, взагалі весь "цвіт" совєтів. До речі книгу екранізовано Росією у 2012 році, так от в екранізації все інакше (як ви могли здогадатись). Сюжет книги як на мене блискучий. Дві ставки грають одна проти одної, питання лише чия ставка зіграє. Антагоніст в кращих традиціях Крісті - ніколи не вгадаєш хто. Окремо додам, що це єдина (поки що) книга російського письменника, яка мені трапилась, де українець зображений не дурним хохлом з суржиком і чубом, а мужнім патріотом, про якого навіть пишуть з повагою. Уявіть, навіть ОУН в книзі згадується! Ми з вами звісно вже знаємо коли і головне ЯК почалася Друга Вітчизняна, але ця книга дає можливість подивитися на червень 1941-го трохи інакше. А це цінно.

     "- Красно дякую, зі мною все в порядку, просто дуже злякалася, - сказала дівчина. "Інтелігенція", визначив про себе Єгор, тому що нормальні дівчата таким тоном не говорять і виразів накшталт "красно дякую" не вживають".