Просто Маса

Борис Акунин - "Просто Маса"/ Борис Акунін - "Просто Маса".

Вид-во: АСТ, 2020.

     "На одному страху жодна влада довго триматися не може, навіть найжорстокіша. Для її міцності їй потрібно дещо більше - щось безтілесне, що вражає розум. Щось заворожуюче".

     Ніколи не почувалася так піднесено і ось це знову сталося. Нова книга Акуніна в мене і це неймовірне відчуття, так, ніби книга повернулася додому. В продовженні циклу про Фандоріна тепер (потрібен час, щоб змиритися) немає Фандоріна за відомих причин. Масахіро Сібата (можна просто Маса) пливе до берегів рідної Японії після того, як його названу Батьківщину захопили червоні і вщент сплюндрували її. Йому боляче дивитися на країну, рани якої смертельні, тому він з надією відшукати давно забутий шлях пливе до краю своєї молодості. Заводячи дивні знайомства і заснувавши згодом своє детективне агентство, Маса опиняється у патовому положенні. Про допомогу просять японський уряд, червоні, білі, якудза та прості японці, які зіграють велику роль у житті Сібати. Кому допоможе Маса? До якого табору приєднається? І чи відгадає він загадку всього свого життя?

     446 сторінок задоволення, ось що ви можете тримати в руках, як придбаєте цю книгу. Це книга про душу Японії, її вибір і напрямок розвитку. Кольорові репродукції картин відомих японських художників дозволять ліпше уявити тодішній світ і тодішнє уявлення про красу, а досконале знання автором історії та культури Японії робить книгу унікальним надбанням сучасної художньої літератури. 

     "Якщо стає забагато свободи, кожен належить сам собі і повинен вирішувати усе сам, народ починає горювати за неволею, коли усі разом і хтось вирішує за тебе. Тому що людина - істота стадна. Без свободи жити може, без порядку - ніяк".

     " - Або ти за них, або за нас. За кого ти - за трудящих або за кровопивць? За робочих і селян або за поміщиків та капіталістів? За голодних чи за жирних?

      "А чого це ви позбавилися від поміщиків з капіталістами і все одно голодні?" - спитав би Маса, якби з запальними революціонерами був сенс сперечатись". 

     "Ефекту було досягнено. Сандайме і Баба повелися однаково: насупили брови і подалися вперед. Хочеш, щоб японський служивий і японський бандит тебе уважно слухали, - скажи, що їхня честь та їхнє добре ім'я під загрозою".

Голова з площі Пігаль

Андрій Кокотюха - "Голова з площі Пігаль", 2020.

Вид-во Фоліо

     "Дверцята з пасажирського боку відчинилися. Хтось невидимий викинув на бруківку згорток - круглий предмет, замотаний у якусь велику шмату..."

     Восьма книга! Восьма книга серії вже в мене, прочитана і стоїть на поличці поряд зі своїми різнокольоровими сестрами - хіба не щастя? Історія Климентія Кошового продовжується.

     Париж, 1923 рік. Велику війну закінчено, а разом з тим закінчено поділ територій, згідно з яким Київ це Російська імперія, а Львів - Польська Республіка. Кошовий опинився у Парижі, де змушений жити як апатрид, підробляти сторожем у вар'єте і жити з думкою про втрачену надію на незалежність своєї країни. Після невеличкого інциденту зі стріляниною Кошового розшукує адвокат пані Лоран, яку підозрюють в жахливому і жорстокому вбивстві, а саме в тому, що вона відтяла голову власному чоловікові. Яке діло до неї Кошовому? Повне ім'я жінки - Магда Богданович-Лоран. 

     Український ретро роман - це просто знахідка для людей, які люблять детективи на тлі українських історичних подій. Київ, Львів, Перша світова, а згодом і Париж очима українця того часу. Розслідування нетрями європейського міста, яке потопає в мігрантах, бандитських бандах і скалічених душах. Серед них усіх Кошовий має знайти справжнього вбивцю і в нього є на це лише 3 дні.

     "- Ви когось або щось шукаєте. Без мене навряд знайдете. Voilá: ви шукаєте мене. Тут, довкола, скільки не візьми, куди не глянь, куди не кинь, всі знають Батара. Шукають, як щось треба. Ну, а Батар знає всіх, усе й про все. Кого-чого не знає, те легко виправити.

      - Я мав друга, який при першому знайомстві сказав щось подібне. Половина міста знає його, іншу половину - він".

     "Я француз, месьє Кошові, а нас вражають, навіть розчулюють певні історії. Француз не зрозуміє іншого француза, яущо той не дасть змоги чоловікові побачити кохану жінку".