Галичанство

М.Шлемкевич "Галичанство" (1956)

Вид-во "Ключі", Нью-Йорк-Торонто

     Микола Шлемкевич (1894-1966) - український публіцист, громадський діяч. Переконаний ідеаліст, шукав нових доріг для українського суспільства, його морального зміцнення і державного оформлення. Засновник видавництва "Ключі", помер в США. 

     Я наткнулась на цю книгу знову ж таки на сайті української діаспори. На початку я думала, що автор ставить на меті показати характерні риси, притаманні галичанам, їхній побут, культуру та ментальність. Та не так сталося, як гадалося. Після слів "західняки" та "східняки" і абсолютно протилежного відношення до них (боголєпне і, відповідно, зневажливе), я зрозуміла, що саме в цьому випадку я натрапила на галичанство головного мозку. Це мали бути публіцистичні есеї, які мали "схопити характеристичні риси", та я нічого такого не побачила. 

     Наприклад, в книзі йде чітке розмежування українців на "західняків" і "східняків". Автор виправдовує західняків і їхнє москвофільство, лояльне ставлення до поляків і австро-угорців, називаючи це ідеалізмом. У той же час східнякам лояльності він не пробачає. На прикладі подій 1918 року Шлемкевич заявляє, що "на заході перевага раціональних, розумових первнів, а на сході перевага ірраціональних, стихійних, емоціонально-вольових рухів". Також він порівнює мистецтво на прикладі живописців Східної України (кубанського митця) і Західної України. Як і очікувалось, мистецтво східної  частини країни розноситься в пух і прах. 

     Автор забагато грається словами "реалізм" та "ідеалізм", втискаючи ці поняття майже в кожен абзац. Терміни, вжиті до місця і ні, суттєво відволікали від головної думки. Хоча про що це я. Головної думки якраз тут і не спостерігається. 

     Також різко негативно я сприйняла свідоме зменшення автором ролі армії Східної України у 1917-20-ті під проводом Симона Петлюри, натомість зустріла возвеличення сірої Галицької Армії. Ніякої художньої чи наукової цінності цей витвір не несе. Це емігрантський потік свідомості, нічим не підтверджені думки та суцільний надмірний суб'єктивізм. 

     Автор порушив питання, на які не зміг відповісти. Книги такого формату шкідливі для українського суспільства, бо своїм змістом, своєю зарозумілою та недалекоглядною думкою несуть розбрат та нерозуміння. 

     Ця книга про все і ні про що одночасно. Якщо ти народився в галицькому краї, це не робить тебе ліпшою людиною за слобожанця чи гуцула. Ми всі є народом України. З трохи різними традиціями та звичаями, але всі ми являємось українцями, однаково важливими для своєї країни. Хто хоче мені заперечити, тому одразу валіза-вокзал-а далі куди вже схоче. Ми єдині! Хто б там що не говорив!