Герой нашого часу

М.Ю.Лермонтов "Герой нашого часу" (1840)

Державне вид-во "Художня література", Москва, 1941

     "Mon cher, je méprise les femmes, pour ne pas les aimer, cor autrement la vie serait un mélodrame trop ridicule".

     Я їхав у Тифліс, коли волею долі зустрівся з...Такими словами починається цей роман. Це оповідання кавказького періоду життя російського військового. Кохання та ненависть, заздрість та злість, зневага та малодушність 1830-х.

     Автор роману - Михайло Юрійович Лермонтов (1814-1841), російський поет, прозаїк, драматург. Вбитий на дуелі за образливий вірш у 26 років.

     Цю книгу я знайшла в бібліотеці своєї бабусі. Зовсім не знайома з Лермонтовим, я вирішила заповнити свої ганебні пропуски в класиці. Напис чорнилами каже, що моя бабуся Рімма виграла цю книгу у вікторині 8-го класу у 1958 році, що тільки підсилило мою цікавість, адже книга дуже стара і ще з такою сентиментальною деталлю.

     Почну з того, що це психологічний роман. Події відбуваються на Кавказі 1830-х і з відповідними людьми того часу. Печорін - головний герой оповідань, який їх поєднує своєю особою і який являється рушійною силою, завдяки якій все і стається. Особисто я знайшла багато схожих рис Печоріна із самим письменником, а саме: вік, заносливий характер, нестримність, фаталізм, егоїзм, високомірність, самозакоханість, одним словом - привабливе зло. 

     В романі присутня крихта кохання, та хто кого кохає і чи кохання це насправді? Опис кавказьких пейзажів змінює опис народів, які мешкали в тих місцях в ті часи. Мені було важкувато читати через яскраво виражену т.з. великороську філософію життя. Той отримав ордени за "справи проти горців", той зарізав багато абреків...Давайте розберемось, а хто такі ці абреки? Відповідаю - кавказці, які захищали власні землі від завойовників (читай московитів). Так все-таки хто з них поганий? В Лермонтова погані всі, окрім великороса: "предурний народ ці осетини", "англійці всі суцільно пияки", "татари воровський народ" і т.д. і т.п. Також мене збентежило те, що один і той же чоловік в романі одночасно кабардинець, татарин і черкес) 

     Взагалі я не прониклась цим твором, мені він виявився сируватим, недоробленим, якимось недовершеним. Впевнена, якби автор прожив довше (хоча навряд з його характером), він би навчився ліпше компонувати сюжет, навчився б "огранці". Для мене це не є великим твором великого письменника, яким малюють його росіяни. Для мене це прохідні оповідання, яких на той час було чимало і єдине, у чому виграє "Герой", так це екзотика.

     Роман "Герой нашого часу" названий так не тому, що розповідає про чиїсь героїчні вчинки, а тому, що мається наувазі портрет, зіставлений з пороків усього покоління 1830-х. Ця книга асоціюється в мене з перебродившим вином, не знаю, асоціюється і все. Якби мене попросили описати роман одним реченням, воно було б наступним: що стається, коли загарбники втручаються в життя чужого народу.