Поєдинок у п'ять змін страв

Крістін Айхель "Поєдинок у п'ять змін страв"/Christine Eichel "Gefecht in fünf Gängen" (1998)

     "Бажання подобатись - вища світська чеснота - осідало на їхніх обличчях як роса".

     Звана вечеря триває і триває. Королі та королеви богеми повільно п'яніють і за цей короткий час встигають полюбити і зненавидіти один одного. Тут зла дотепність компенсується лицемірною посмішкою, а хитрі інтриги плетуться в перерві між стравами...

     Крістін Айхель (1959) - німецька письменниця, сценарист, режисер, а також доктор наук з філософії.

     Десь в центрі культурного життя Німеччини, 1998 рік. Родина Круг (Штефані і Теофіл) влаштовує звану вечерю, на яку запрошено вершки інтелігенції та богему. Та всі ми знаємо, що звана вечеря влаштовується не для того, щоб поїсти, а для того, щоб наладити корисні зв'язки, іноді як бонус може додатись приємне спілкування з людьми твого кола. Штефані не врахувала одне - її гості разом можуть перетворитися на небезпечну суміш і зіпсувати тим самим всі її плани. 

     А запрошені? Деяким місце не за столом, а в тераріумі. Візьмемо Регіну фон Крессвіц - габаритний арт-консультант та промоутер, "колобогемна хвойда", яка встигає скрізь і всюди пхати свого носа, прикидається шляхетною і освіченою інтелігенткою, хоча від шляхти в неї тільки приставка "фон". Себастьян Тін - видавець з надгучним сміхом і таким же надзвичайним снобізмом, його книги "оформлені з таким смаком, що від цього піршества нудить, як після переїдання". Герман Грюнберг - "мученик мистецтва", який має великий статок і веде колонку. Сібілла Ідштайн - єдина запрошена не з мистецької еліти, а скоріше з театральної богеми, рудоволоса завідуюча літературною та драматичною частиною театру. І, нарешті, подружжя Круг. Теофіл - пересічний непоказний чоловік, який працює редактором на радіо з програмою, яка виходить раз на два місяці, що дуже зручно для чоловіка з власною теорією музики. І Штефані - спортивна білявка, театральний критик, яка відома своїми отруйними і точними відгуками.

     Отже, оглянувши список гостей, дійдемо висновку, що спокійного перебігу подій вечері очікувати було годі. Вибухова кульмінація вечору приголомшить.

     Над цією книгою я можу розмірковувати довго і багато, благо, освіта дозволяє. Напрямок думок гостей, жонглювання термінами, відокремлення головного від другорядного, виклик у мистецтві, символізм, естетичні рамки...Я обожнюю такі розмови. Якось після перегляду одного фільму з другом я не могла замовкнути ще години півтори, настільки мене захопила ідея стрічки. Я проговорювала задум режисера, символічні знаки для глядачів, абсурдизм і трагікомізм у сценарії, знаходила все нові і нові задачі для розуму, чим знатно втомила свого друга. (Знаю, що ти читаєш це, ще раз вибач😊). Ця книга може здатись вам нудною і зарозумілою, якщо ви (пробачте) недостатньо тягнете її. З іншої сторони - в романі багато виносок, що допомагає і полегшує читання. 

     Наостанок хочу сказати, що особисто я хотіла б побувати на тому світському рауті, в епіцентрі скандальних думок і сміливих висловлювань. Зауважу тільки власне спостереження - надлишок візуального матеріалу породжує непідконтрольну аналітику. І чим глибше ми занурюємось у красу, тим ближче ми до потворності. Цей роман в мене асоціюється із сьомгою, вульгарною і жирною, при бажанні можна провести пряму аналогію із вершками суспільства. Кого "з'їдять" першим, хто має огидний смак, а кого залишать на десерт? Ви ніколи не передбачите чим закінчиться цей вечір. 

     "Але все ж таки, насолоджуючись тонко продуманим порядком зміни страв, він мріяв про фрікадельки та яєшню".

     "Штефані почала сумніватися в тому, що вдало обрала гостей. Експериментувати потрібно завжди, і звана вечеря - той же лабораторний дослід з нешкідливими, здавалося б, хімікатами, які, проте, можуть повести себе непередбачено".

     "Я страждаю від світу, і не стільки від його вульгарності, скільки від його краси".

     "І це вино чудове, Штефані! - скрикнув Себастьян в екстазі.-Аромат фіалки, слабкий тон молодих пагонів і легка гострота карамелі, що включає в себе і запах білих грибів та мускусу, одним словом, це якби бог скотився по горлу в червоних оксамитових штанах!"