Ліхтарник

Ентоні О'Ніл "Ліхтарник"/ Anthony O'Neill "The Lamplighter" (2003)

     "Світлячок, світлячок, довгі ноги, криві коліна, запали ліхтар!"

     Ентоні О'Ніл (1964) - австралійський письменник, твори якого перекладено 14 мовами. 

     Продавчиня книгарні передбачає смерть на вулицях Единбурга. Свідки жорстоких вбивств переконують, що бачили Звіра, який шматував людей. Поліція підозрює продавчиню у співучасті, тим часом ексцентричний професор Макнайт та його друг - ірландець Каневан - сприймають слова дівчини всерйоз. 

     1866 рік, Единбург. Ми в пансіоні для бідних дівчат і вся наша увага сконцентрована на маленькій мрійниці і фантазерці Евеліні, яка потерпає за свої невинні вчинки від хазяїна пансіону. Тепер дія переносить нас в 1886 рік. В тому ж Единбурзі живе і викладає логіку та метафізику професор Томас Макнайт, який робить вигляд, що він не втомився викладати, а студенти в той же час роблять вигляд, що їм цікаво його слухати. Але вже після сьогоднішньої лекції до професора підбігає його колега з шокуючою новиною - загинув професор Смітон, викладач церковного права. І на питання Макнайта - як саме загинув Смітон, його колега відповів, що "його немов дикі звірі розірвали" і "тіло знайшли на РІЗНИХ вулицях". Цього дня Единбургом почало крокувати зло. Томас Макнайт, знайшовши для себе цікавою загадку вбивства Смітона, починає власне розслідування зі своїм товаришем по духу Каневаном. Одночасно слідство розпочинає і поліція на чолі з Кересом Гроувсом, який пише мемуари і за будь-яку ціну прагне знайти вбивцю. Майже водночас Гроувс і Макнайт, працюючи паралельно, виходять на продавчиню-ірландку, яка заявляє, що бачить вбивства уві сні. Тим часом криваві і страшні вбивства продовжуються, і ліпше б слідчим поспішити. 

     Як зізнався сам автор, його на цю книгу надихнула творчість Стівенсона і Конан Дойла. Хтось визначає цю книгу як містичний детектив, хтось бачить в ній фантастику, а хтось філософську казку. Я погоджуюсь з усіма ними, бо ця книга містить багато елементів з різних жанрів. Візьмемо хоча б філософські роздуми Макнайта з Каневаном, класичний пошук вбивці Гроувса чи церковну нитку розслідування. На початку книги я трохи плуталась в назві місцевостей (все-таки автор серйозно підійшов до справи), але ближче до середини я вже легко орієнтувалась в Единбурзі 19 ст. Також раджу запастись терпінням, бо такий-сякий екшен починається приблизно зі 150 сторінки, далі книга набере таких обертів, що ого-го. Цікаво: в книзі декілька разів згадується Крим і Севастополь. Взагалі не можу сказати, що книга не сподобалась. Просто вона своєрідна, елементи фантастики таки зробили свою справу, завдяки чому події, описані в книзі, втратили таке потрібне для читача відчуття реальності, та автор, певно, так і задумував. В іншому ж я всім задоволена. Цікаві, наповнені смислом діалоги, заплутане слідство, такі різні герої і, завдяки фантастичним елементам, дійсно неочікувана розв'язка. Ця книга для мене - це туман, який живе в кожному з нас. Туман нетерплячості, туман гордині, туман церковного фанатизму. Розвійте власний туман читанням цієї книги. 

     "Їх було близько 60 в Единбурзі. Коли наступали сутінки, вони вибиралися зі своїх щілин і правильними рядами розходилися вулицями, подвір'ями та парками міста. Це були світлячки - ліхтарники, і їх рідко можна було побачити при денному світлі".

     "Ми шукаємо в наших чистих інстинктах Бога, та насправді боїмося знайти там диявола".