Цугумі

Банана Йошімото "Цугумі"/ Banana Yoshimoto "Tsugumi" (1989)

     "Складалось враження, що в глибині її душі було заховане потужне джерело негативної енергії, яке керувало її словами та вчинками, і про існування якого вона не підозрювала".

     Марія Сіракава походить з приморського містечка, де вона мешкає в готелі разом із родиною своєї двоюрідної сестри Цугумі. Від самого народження Цугумі була надзвичайно слабкою дитиною з ураженнями внутрішніх органів, лікарі прогнозували їй ранню смерть і тому всі навколо балували Цугумі як могли. Не дивно, що при таких обставинах вона стала підлітком з надзвичайно агресивним характером і розуміти її могла тільки Марія.

     Банана Йошімото (Махоко Йошімото) - японська письменниця, новелістка (1964). Свій псевдонім "Банана" взяла через любов до бананових квітів. Володар таких премій, як: 16-та премія Ідзумі Кека (1988), 2-га премія Сюгоро Ямамото (1989), премія Fendissime (1996), премія Maschera d'argento (1999), премія "Capri Award" за внесок в літературу (2011) і т.д.

     Це друга моя спроба познайомитись з Йошімото, першу я завалила так і не дочитавши її "Кухню", тому пообіцяла собі дочитати цю що б не сталось😊Книга одразу засоціювалась в мене з тоненьким ранковим співом пташки, довгим та наполегливим. Головні герої твору - Марія та її сестра Цугумі, двоюрідні сестри, які живуть в маленькому приморському містечку в готелі родини Цугумі. Хвороблива, агресивна та егоїстична поведінка Цугумі, відданість родини, прив'язаність сестер, кохання та жорстокість - все змішалось в домі Облонських. 

     Трохи почитавши про автора, я вичитала, що головний акцент в усіх її книгах робиться на силу родини. Що ж, цього разу вона не зрадила собі. Книга невелика за обсягом, написана простою мовою і містить багато діалогів. На жаль, я не відчула цю книгу. Марно намагалась я запевнити себе, що мені подобається. Для мене твір не несе ніякого смислового навантаження, я буквально шукала хороші уривки. Занадто медитативний стиль написання і нав'язливий повтор зроблених автором висновків не додали плюсів книзі. Не знайшла я і "шматочків" Японії, які я так люблю і які надають чарівності японській літературі. Після прочитання я не зробила ніяких висновків, там просто не було з чого їх робити! На мій особистий погляд, книга незаслужено отримала премію. Безперечно, Йошімото знайшла свого читача, та я не серед їх числа.

     "Можливо, це значило, що сама Цугумі щось здобувала, і щось втрачала, але всі свої почуття міцно тримала при собі, і зрозуміти, що відбувається в її серці, було дуже важко. І тут я раптом усвідомила, що Цугумі, певно, живе, приховуючи від нас все, що відбувається у неї в душі".

     "Кохання - це таке почуття, яке ти помічаєш, коли воно вже захопило тебе, і це не залежить від віку. Однак воно буває двох видів. Перший - це коли ти бачиш його кінець, другий - коли кінця не видно. І ти це маєш зрозуміти сам. І коли не бачиш кінця, то це значить, що ти на порозі чогось величезного".