Путінська Росія

Анна Політковська "Путінська Росія" (2004)

     All it takes for evil to flourish is for good men to do nothing.

     Ганна Степанівна Політковська (Анна Степановна Политковская) - (1958-07.10.2006) російська журналістка, правозахисниця, письменниця опозиційних поглядів українського походження. Допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції в МО й командуванні Об'єднаного угруповання федеральних військ у Чечні. У жовтні 2002 брала участь у переговорах з терористами, що захопили в Москві мюзикл "Норд-Ост", носила заручникам воду. У вересні 2004 під час Беслану її намагалися отруїти на борту літака на шляху в Беслан, щоб "усунути з поля" і не дати допомогти здійснити план урегулювання ситуації. Розстріляна в день народження Путіна в під'їзді власного будинку чеченцями. На сьогодні ми можемо провести паралелі із вбивством Нємцова. Всі знають, що замовник цих вбивств у Кремлі і тільки сподіваються і вірять у справедливе покарання ката. Ця книга - одна з багатьох причин її вбивства. Читайте.

     Я довго не могла зібрати якось свої думки докупи, щоб написати тут свої враження після цієї книги. Хоча, буде неправильним називати цей твір саме книгою. Це праця, неупереджене журналістське розслідування, збір інформації по крупицях. Важливо зауважити, що автор росіянка, яка бачила і спостерігала описані події на власні очі. У цій праці викладені сухі факти, без перебільшення. Людські вчинки, людські втрати, людські життя. Життя, які зламала путінська машина, починаючи з 1999. Політковська пише про Чечню. Про РЕАЛЬНУ Чечню і РЕАЛЬНІ звірства російських офіцерів і солдатів, які не покарані за такі злочини, як: згвалтування, катування, побиття, спалення, відкриття вогню по мирним мешканцям і т.д. Нашуміла справа Буданова, яка створила прецедент. Хтось чув? Я чомусь не сумнівалась. Деталі цього звірства наводити не буду. Т.н. справа Буданова-2, коли декілька інших офіцерів ГРУ вирішили зупинити рейсовий мікроавтобус із цивільними, катували їх, а потім вбили і спалили тіла...Їх покарали? О, ні. Когось просто перевели, а когось навіть "підвищили", перевівши із далекої Чечні у Підмосков'я. Їх всіх відпустили, хоч і були заведені справи. Таких справ тисячі. 

     Автор показує нам армійську російську систему як вона є, зсередини. Систему, в якій солдат для офіцера все рівно, що раб, в якій пияцтво звична справа, в якій за військові злочини тобі нічого не буде, а, може, ще й медаль дадуть. Політковська пише про матерів загиблих військових у Чечні, яким не видали навіть тіл, не вказали навіть причини смерті, а коли жінки намагаються щось вияснити - їм просто сміються в лице. Вона пише про криваву жагу Путіна, корупцію, якою просякнута країна знизу догори, колишню партноменклатуру, яка змінила чини в КГБ на чини в міністерствах. Пише про бандитів, які тепер стали "поважними людьми" і які приватизували і довели до банкрутства надважливий Уралмашівський регіон за потурання і підтримки Путіна. Пише про Норд-Ост, Беслан...Але головне, в чому я згодна з автором - не тільки Путін винен, а винні всі росіяни, які не опирались, які самі закували себе в кайдани, які мовчали, які і зараз мовчать! 

     Це дуже важлива книга, аналогів якої майже немає. Бо, на жаль, не так багато людей, які наважаться піти на освітлення дійсності, а не того міража, який вимальовують президентські іміджмейкери. Не так багато сміливців, які, ставлячи свою безпеку і життя під загрозу, поставлять перед собою задачу розповісти людям ПРАВДУ. Ця праця видана у багатьох країнах світу, текст виданий навіть в Росії в Новій Газеті. Я впевнена, що прийде час і часи зміняться також завдяки і таким книгам, бо слово сильніше за меч. Я знаю. Я вірю.

     "Саме їх, міцних, впливових, надбагатих, має наувазі президент, коли говорить, що переділ власності неможливий, все повинно залишитись на своїх місцях...Це в Чечні Путін - цар і бог, карає і милує, а цих, мафіозників, він боїться чіпати. Адже на кону - такі гроші, які більшості з нас і не снилися. Ціна життя, слова та честі стає абсолютно нікчемною, якщо прибуток - мільйони доларів".

   

     "Суспільство мовчало три роки. Майже мовчало. В переважній більшості поблажливо дивлячись на все, що саме таким чином коїлося в Чечні, і цинічно ігноруючи думки тих, хто передрікав нам бумеранг, оскільки влада, яка звикла себе вести таким чином в одному регіоні, не захоче зупинятися і стане випробовувати терпіння також і тих, хто зовсім не у Чечні..."

     "-А як же бути з датою, датою смерті?

      -Та самі впишіть, яку хочете..."