Акутаґава Рюноске

Акутаґава Рюноске "Розповідь про одну помсту" (1920), "Маска Хеттоко" (1915), "Ворота Расемон" (1915)

     Акутаґава Рюноске/Ryūnosuke Akutagawa- (1892-1927) - японський письменник, сценарист і журналіст. Майстер оповідань і повістей. Наклав на себе руки, прийнявши смертельну дозу вероналу. Про справжню причину його смерті нічого не відомо. Сьогодні існує премія імені Акутаґави, також за кількістю художніх перекладів він займає одне з перших місць серед японських письменників.

     Продовжую знайомитися з класикою японської літератури. За своє коротке життя Акутаґава написав багато оповідань, я ж обрала декілька з них за назвою, можна сказати навмання. "Розповідь", "Маска" і "Ворота" написані в різні роки, проте мають спільний лейтмотив. Долі героїв Акутаґави складають широку картину пошуків цілей та сенсу життя. В багатьох новелах дія відбувається в минулому.

     Так, "Розповідь про одну помсту" забирає нас у 17 ст., час самураїв, васалів та князів. В цій повісті ронін Таока Дзіндайю вирішив пощадити репутацію вчителя фехтування і на змаганні піддався йому, тим самим віддавши свою перемогу. Смертельно образившись і не змирившись з ганьбою, вчитель помилково вбиває схожу на роніна людину. Тоді вже Дзіндайю не має інакшого  вибору, як встати на довгий шлях помсти. 

     На відміну від "Розповіді", дія у "Масці Хеттоко" відбувається на початку 20 ст., коли автор навчається в університеті. Місто святкує День квітучої вишні. Скрізь повно веселих людей, човни пливуть з червоними стрічками та стягами, люди по-особливому зав'язують рушник на голові, веслярі вдягли на голови пов'язки з малюнком квітучої вишні...Раптом якась жінка сміється і показує вниз, на річку. Вся увага тепер прикута до чоловіка на човні в масці Хеттоко, який танцює під музику, розмахуючи руками і ногами. 

     "Ворота Расемон" же нас відносять до злиденної столиці, у час, коли голод спустошив місто наполовину, коли відсутність людей породила збільшення кількості диких звірів на вулицях і коли трупи складали просто на узбіччях чи в занедбаних будинках. Саме в цей страшний час під воротами Расемон сидить звільнений слуга, який думає як йому жити далі. 

     Пошук сенсу життя, не побоюсь сказати, це та нитка, що пронизує всі твори Акутаґави. Його герої поставлені перед важким вибором дороги, якою вони йтимуть все своє життя. Оповідання Рюноске це неминучість, невідворотність. Це густі чорні фарби без усілякої надії на світлі тони. Одні небеса знають, що коїлося в душі автора, коли він виливав свої думки на папір. На завершення підсумую свої враження віршем Іздрика: 

найважче на світі - і кожен це знає - 

свобода у виборі власного світу

пітьми як такої насправді ж немає 

це - лиш добровільна відмова від світла

     "Але коли ці плити були встановлені, рано вранці до храму увійшли двоє, які виглядали як ченці".

     "На палубі чоловік невисокого зросту у блазнівській масці Хеттоко якось безглуздо стрибає під музику".

     "Він більше не сумнівався, вмерти йому з голоду чи зробитись крадієм".