Сімейна могила

Катаріна Масетті "Сімейна могила"/Katarina Mazetti "Familjegraven" (2005)

     "Beauty is in the eye of the beholder".

     "Я засміявся. А Дезіре заплакала".

     Що пов'язує інтелігентну освічену фрекен і простого неотісаного фермера? Правильна відповідь - кохання. Це кохання штовхає їх в обійми один одного, примушує шаленіти та спонукає іти на поступки. Та що буде, коли зіткнуться два різних світи?

     Катаріна Масетті (1944) - шведська журналістка та письменниця. Її перший роман "Хлопець з сусідньої могили" перекладено на 22 мови, за ним також зняли фільм, який переглянуло більше мільйона шведів. Отримані премії: Augustpriset, премія культури Västerbotten-Kurirens (2007), муніципальна премія культури KARLSKRONA (2011) і т.д.

     Ця книга є продовженням (і закінченням) роману "Хлопець з сусідньої могили", який я читала раніше. На той випадок, якщо хтось не читав першу частину, то на початку наводиться стислий опис подій попередньої книги. 

     Бібліотекарка-інтелектуалка Дезіре і молочний фермер Бенні. Хто б міг подумати. Якби хтось раніше сказав би це кому-небудь з них, то у відповідь почув би лише сміх. Та не зараз. Тільки не зараз, коли після спроби стосунків і шаленого кохання вони усвідомили, що надто різні і, причиняючи собі пекельний біль, розійшлися. Незважаючи на це, вони не забували в душі один про одного і одного дня у Дезіре з'явиться доленосна ідея. Вона подзвонить Бенні і скаже, що в нього є три ночі на те, щоб вона завагітніла і все, більше вона нічого не вимагатиме. Бенні погоджується. І ніби все чудово, та тільки Бенні вже півроку живе і спить зі своєю двоюрідною сестрою Анітою (цілком нормально для шведів) на своїй фермі. Все ускладнюється, коли Дезіре вагітніє...

     

     Якщо у вас склалася думка, що це дамський мильний роман - відкиньте її. Ця книга суцільне моральне страждання вперемішку з диким задоволенням. Стійка асоціація - магніт, який, як відомо, має два полюси. Так і наші головні герої, як полюси магніта, то притягуються, то відштовхуються один від одного. Дві протилежності: міська штучка з почуттям стилю і шведський фермер, який з ранку до ночі в коров'ячому навозі. Вона любить скандинавський аскетичний дизайн в інтер'єрі, він в захваті від квітчастих занавісок і маленьких фігурок троллів. Вона в свої відпустки подорожує світом, він же не має жодного вихідного. Він любить гарно попоїсти, а вона готує тільки напівфабрикати. Список їхніх відмінностей можна продовжувати далі й далі, та є одне, що їх єднає - потреба один в одному. 

     Я прочитала цей роман за кілька годин. Герої мені були вже знайомі і я із задоволенням дізнавалась що було з ними далі після першої частини. На мою думку, ця книга вийшла слабшою - вже занадто змінилась Дезіре і зовсім не змінився Бенні. Не вистачило сонця, поодинокі щасливі моменти не закривали картину безвідповідальності, страху, дитячості. Коли десь в сотий раз я знову читала їхні претензії один до одного, хотілося сказати - бачили очі, що брали! Масетті не зраджує собі і деякі уривки описує з легким гумором, та саме в цій частині хочеться не сміятись, а поспівчувати. Поспівчувати нерадивим закоханим, які живуть в своєму ілюзорному світі і не хочуть спускатися з небес на землю. Може, і на краще. 

     "Знову немає чистих шкарпеток! А коли я намагалась пояснити йому, що працюю по 8 годин на день, потім годину ходжу по магазинам, їду додому і готую вечерю на всю родину, він тільки відмахувався: "Відпочинемо у сімейній могилі".

     "Це нагадувало експедицію в незвідані країни. Мені належало наладити контакт з аборигенами, вивчити їхню культуру та традиції. Стати "своєю" в цій сільській глушині. Стати однією з них".

     "Але головне - вона буде тепер зі мною, кожну ніч! Та нехай би в мене в спальні було світло, як на хокейному полі, я б все рівно кожен вечір засинав щасливим".

     "Рідна сестра - ще куди не йшло, але от двоюрідну так просто до членів родини не запишеш, тим паче якщо ти до цього цілий рік спав із нею в одному ліжку".