"В руці він вертить монету: ховає її між пальцями, примушує зникнути і з'явитись в іншій руці, робить це машинально, втупившись у порожнечу. Пасажири, які сидять поруч із ним у метро, посміхаються, спостерігаючи за спритністю його рухів, але він їх не бачить. Фокусники завжди подобаються людям, так як створюють ілюзію того, що їхня магія сильніша за розум. Але це до нього не відноситься. Демони, що осаждають його, ведуть себе все більш агресивно. Він проявляє до них терплячість, хоч трохи побоюється їх."
"Фокусник", Жан-Марк Сувіра.
Детектив - мій улюблений жанр літератури, а якщо ще й з присмаком трилеру...ммм...Перечитавши сотні авторів цього жанру, здивувати мене важко. Якісь книги читаєш із посмішкою, бо знаєш усе наперед, але й попадаються такі автори, які пошивають у дурні неочікуваною розв'язкою. Жан-Марк Сувіра не підпадає під жодну з категорій, тому що він інакший. Зовсім. І хоч він пише детективи (як всі інші автори), працював над сценаріями фільмів з відомими режисерами (як деякі з авторів), все рівно він виділяється. На ділі все просто - він не аматор, а справжній професіонал. Жан-Марк Сувіра працює вже більше 25 років у кримінальній поліції Парижа, а тому підносить історії без кіношностей, максимально правдиво й чесно, тому йому віриться і саме такі книги читаються з максимальною увагою і цікавістю.
Але зосередимось на його книзі "Фокусник". Це трилер, який, на мою думку, не варто читати занадто емоційним людям чи любителям дітей. Сама ж я до дітей відношусь прохолодно, тому книга йшла мені легко. Не записуйте мене в дітоненависниці, я просто не розділяю людей на дітей і дорослих, для мене вбивство дитини не більше зло, аніж вбивство дорослого. І тут я не згодна з автором, який пише: "...кожен раз, коли жертвами є діти, мені дуже тяжко. Тяжко, тому що вони ні в чому не винні, вони просто випадково опинились на шляху збоченця..." Окей, тобто дорослий, який випадково опинився на шляху вбивці, винний в чомусь апріорі? Його стає менше шкода? Безглуздя. Знову я відволіклась. Отже, книга...
Головних героїв в книзі двоє: поліцейський і вбивця. Сувіра створює немовби дві реальності, два протилежні саітогляди. Людовік Містраль - комісар поліції Парижа, йому 36, він п'є чай без цукру і захоплюється комісаром Мегре. Вбивця - приблизно одного віку з поліцейським, п'є каву з цукром і захоплюється маленькими хлопчиками. 11 років тому вбивця під прізвиськом "Фокусник" зник. Весь цей час парижани жили спокійно, думаючи, що вбивця або помер, або просто припинив вбивати. Та от вбивства поновились і тепер поліції належить пройти довгий шлях до упіймання серійного вбивці маленьких хлопчиків. Все, що є в поліції на вбивцю - те, що він майстер показувати фокуси. Монетка, яка магічним чином зникає між пальців, карти, кості, які танцюють в нього в руках. Намічуючи жертву, він вже не поступиться і не пощастить тим хлопчикам, які опиняться в нього на дорозі. Не можна чекати, кожна година на вагу золота і поліція трудиться над цією справою не покладаючи рук. Та чи готовий Людо Містраль стикнутись з Фокусником і що як від цього залежатимуть життя його родини?
Сувіра знає свою справу - книга написана майстерно. Чітка динаміка, ніяких "мня-вня", добре продумана композиція, а головне - можливість заглянути в голову вбивці. Також я підчерпнула пару цікавих особливостей роботи французької поліції, наприклад, по закону поліція може приходити до підозрюваних не раніше 6 ранку. Взагалі автор молодець, він настільки подав повну картину, що в мене склалось враження, що я сиджу в тих кабінетах, що я в книзі, в тій історії. Ця книга для мене - закриті двері в темряві, це найточніша моя асоціація, викликана прочитаним. Ця книга - це історія чудовиська, якого таким створили.
"В його голові суцільне пекло. Демони міцно влаштувались там і підштовхували його до дій. Вони говорять з ним гучно і владно. Він більше не жене їх. Вечорами він годинами сидить над своїм чарівним ларцем. Це приводить його в екстаз. Іноді він дивується своїй спритності - з картами, якостями, шнурками і речами такого роду. Телевізор працює 24 години на добу, звук приглушено. Час від часу він кидає погляд на екран, але не розуміє про що там йдеться; в будь-якому випадку йому все рівно."
Дуже гарно написанно !!!
ВідповістиВидалити💋😘😘
Видалити