Чудове тіло

Ів Енцлер "Чудове тіло"/Eve Ensler "The Good Body" (2004)

     "Я продивляюсь журнали. Я купуюсь на ідеал. Я вірю в те, що стрункі знають деякий секрет. Нарцисизм не такий страшний, як масове прагнення до членоушкодження, яким стрімко заражається весь світ".

     Привіт! Я звертаюсь до тебе, так, саме до тебе. Давай трохи поговоримо. Розкажи мені про своє тіло. Чи любиш ти його? Приймаєш як частину себе? Чи може все-таки хочеш в ньому щось змінити? Тільки кажи чесно, не бреши сам(а) собі. Що саме тобі не подобається? Великий живіт, широкі стегна, маленькі груди, чи може низький зріст? Звідки я знаю? О, це просто, бо я сама одна з таких людей. Ми можемо бути незадоволені всім своїм тілом чи якоюсь його частиною, та всі ми схожі в одному - всі ми прагнемо бути ліпшими, кращими. І неважливо чи це нам дійсно необхідно чи це нав'язані нам ідеали. Окей, припустимо, що ми змінили ненависну нам форму вух і...о, Боже! Тепер нам не подобається наш кирпатий ніс. А скули? Терміново потрібні трендові скули! І так без кінця. Так от, до чого я це веду - нам потрібно навчитись любити. Любити себе і своє тіло від голови до п'ят. Цінувати його, вклонятись йому, дякувати за нього. Життя навколо нас зміниться тоді, коли ми змінимось всередині, тож любіть своє тіло з усіма його "недоліками".

     Ось так скорочено я можу своїми словами та своїми думками передати вам враження від цієї книги Ів. Я вже читала її "Монологи вагіни", відгук на яку можете прочитати під однойменною назвою в моєму блозі. Це теж книга і п'єса водночас, яка як і попередня мала великий успіх. Ів Енцлер (1953) - американська письменниця, громадський діяч, драматург. Нагороди та премії: Tony Award (2011), Obie Award (1997), Guggenheim Fellowship Award in Playwriting (1999), Elliot Norton Award (2001), Amnesty International Media Spotlight Award (2002), NOW Award (2004), Honorary speaker at TED Talks (2010) і багато-багато ін.

     Ів має талант відверто і трохи кумедно говорити про серйозні речі. Ця книга для мене - величезний ріжок динного морозива (яке абсолютно не зіпсує мою фігуру😊). З широкою посмішкою я читала про дівчину Берніс, яка знаходилась в таборі для повних, трохи з меншою посмішкою читалось про виснаження Ів у спортзалі задля плаского живота, а зовсім серйозно я сприйняла історію про жінок в Афганістані, які під страхом побиття їли з Ів морозиво. В книзі присутні відверті сексуальні моменти, та обійшлось без пошлості. Ів називає речі своїми іменами і це виходить в неї настільки просто, настільки природньо, що це спочатку вводить у ступор, але потім...потім приходить звільнення. Звільнення від нав'язаних ідеалів, стереотипів, кліше. Я дякую небесам за своє ідеальне тіло, за свої шрами. Я люблю їх, дійсно люблю. Я приймаю себе такою, яка я є і ця книга тільки вкотре запевнила мене в цьому. Ми всі гарні, прийміть це і полюбіть себе. Нехай ця книга вам у цьому допоможе.

     "Я сходжу з бігової доріжки капіталізму. Я збираюсь із духом, щоб жити, залишаючись неідеальною, непідтянутою".

     "Скажіть стилистам, продавцям журналів, пластичним хірургам, що ви не боїтесь. А якщо і боїтесь, то тільки втрати уяви, самобутності, виразності, емоційності. Будьте сміливими. ЛЮБІТЬ СВОЄ ТІЛО. ПРИПИНІТЬ ЙОГО ЛАГОДИТИ. Воно ніколи не ламалось".