Танцівниця з Ідзу

Ясунарі Кавабата - "Танцівниця з Ідзу"/ Yasunari Kawabata - "The Dancing Girl of Izu"(1926)

     "Вони були лише бродячі артисти, покидьки суспільства, але я про це і думати забув. А вони, здавалось мені, глибоко, всією душею зрозуміли і відчули, що немає в мене до них ані поверхневої цікавості, ані презирства, а тільки почуття щирої дружби".

     20-літній чоловік подорожує горами Ідзу. Відчай і сум втрати спонукають його до довгого пішого маршруту горами. На середині шляху, втомившись від самотності, молодий чоловік зустрічає труппу бродячих артистів, які пробудять юнацьке серце. 

     Автор цього оповідання - Ясунарі Кавабата (1899-1972), японський письменник, журналіст. Писав романи та оповідання. Першим з японських письменників отримав Нобелівську премію з літератури. Вважав, що "нюанси описаних подій важливіші ніж висновки". Нагороди: Премія урядової консультативної ради з літератури (1937), Премія Кікуті Кан (1944), Премія Японської академії мистецтв (1952), Премія Номи (1954), Премія Кікуті Кан (1958), Офіцерський хрест Ордену мистецтв та літератури (1960), Орден Культури (1961), Приз газети "Майніті" (1962), Нобелівська премія з літератури за "майстерність розповіді, яка з надзвичайною чутливістю виражає сутність японської душі" (1968).

     Мабуть, це буде найкоротший мій відгук, і не тому, що нема що сказати чи написати, а тому, що хочеться не написувати прописні істини, а сісти та обдумати прочитане. Це невелике, але вагоме оповідання, яке було екранізоване 5 разів (1933, 1954, 1963, 1967, 1974).

     Цей твір - яскравий приклад класики японської літератури, японського зразка 'людина думаюча". Оповідь йде від особи подорожуючого юнака, який вирішив очистити свідомість сходженням на гори Ідзу. Йому на шляху трапляються бродячі артисти, до яких він приєднується і які сколихнуть струни його душі. Кавабата не зрадив своєму принципу і залишив закінчення твору невизначеним, але мені саме це в ньому і сподобалось. Це спонукає думати, згадувати, аналізувати, припускати можливі вчинки героя в майбутньому. Це оповідання немов стрімкий маленький струмок, який веде тебе певний час, а потім зникає в нетрях гір. Інколи нам просто необхідно вирватись з навколишньої середи та почати своє сходження, та хтозна що це нам дасть і на що воно відкриє нам очі.

     "Кажуть: в дорозі добрий попутник, в житті - сердечна участь"

     "Жебракам та бродячим музикантам в селище заходити суворо забороняється"