Лесь Курбас

Ростислав Коломієць "Лесь Курбас" (2016)

Вид-во "Фоліо"

     "Vita brevis, ars longa" (лат., життя коротке, мистецтво вічно)

     Цю книгу я придбала ще напередодні зими, та попри невеликий обсяг і мій живий інтерес до постаті Курбаса прочитала я її тільки зараз. Соромно зізнатися, але крім того, що він був театральним режисером більше я нічого не знала. Гімназію я закінчила в 2008 році та і не пам'ятаю, щоб ми сильно зупинялись на ньому, тож до вивчення його життя справа дійшла тільки тепер.

     Автор цього науково-популярного видання - Ростислав Коломієць (1942). Український режисер, театральний історик, критик, педагог, перекладач, доктор філософії, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, професор. Володар таких нагород і премій, як: премія Спілки театральних діячів України (1982), премія "Київська пектораль" (1995), премія ім. І. П. Котляревського (1998), заслужений діяч мистецтв України (2001), Золота медаль Академії мистецтв України (2005).

     Автор біографії Леся Курбаса намагається максимально об'єктивно подати нам історію життя цього видатного театрального діяча, зібравши докупи багато свідчень сучасників та документальних свідоцтв. Всього декілька років вистачило Олександру (Лесю), щоб перетворитися з юнака із мрією на феномен українського театрального імпресіонізму та символізму. Його юність і захоплення європейським театром, його зрілість і відмова від театру українських корифеїв, його нещасливе подружнє життя...Все його недовге життя поділено на розділи і вмістилось всього на 120 сторінках.

     Не можна не захоплюватись цією людиною. Людиною, яка незважаючи на шалений спротив, створила новий український театр, привносячи тим самим європейські віяння до України. Його "Молодий театр" оголосив війну театральній рутині, штампам та ідейно-художній безхребетності. Лесь Курбас вводив до українського театрального обігу естетику експресіоністського і символістського театру, вбачав у реалізмі загрозу, в якому каменіє сучасне мистецтво.

     "Молодий театр", "Кийдрамте", "Березіль" - театри засновані і очолювані Курбасом, які подарували глядачам безліч чудових вистав.

Режисерська лабораторія театру "Березіль", 1925 рік. Лесь Курбас сидить п'ятий зліва.

     Неперевершені сценопобудови, незрівнянна гра акторів, експресія та символізм перевернули тогочасне уявлення про театр. Безсумнівно, Курбас випередив свій час років на 100, сьогодні його шанували б як генія. Тоді ж він мав успіх, але не серед робітничо-селянського люду, а в інтелігентського досить тонкого прошарку населення. Лесь Курбас жив у небезпечний час. Революція, російсько-українська війна, прихід соціалізму...Не нам зараз судити його позицію в той час. Було це засліплення соціалістичними ідеалами утопіста та мрійника чи виважене рішення пристосуватись. Моя особиста думка така, що є часи та ситуації, коли не можна лишатись осторонь, коли просто не існує нейтральної позиції. Намагатися подобатись усім - заздалегідь програшний вибір. Та розуміння невиправданих очікувань і зраджених надій приходить надто пізно і життя Леся Курбаса обривається розстрільним вироком.

     Справа Курбаса живе. Живе вона у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса, в Харківському драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка, пам'ять про нього збереглась в назвах численних вулиць та проспектів, меморіальних дошках та пам'ятних заходах. За своє життя (1887-1937) він встиг зробити невідворотні зміни і в цьому його подвиг. 

     Книга, як пізнання сутності. Книга, як спроба розгадки. Книга, як пам'ять. Після закінчення читання я закрила очі і почула я відлуння кроків і побачила освітлену порожню сцену. Дякую. Схилімо голови.